З моменту хрещення Київської Русі всі київські митрополити призначалися Константинополем (єдиний виняток - призначення Ярославом Мудрим у 1051 році русина Іларіона на короткий час). Надалі Константинопольський патріарх відновив своє право Київську митрополію. Після розорення Києва монголами у 1240 році, духовенство переїхало у місто Володимир на Клязьмі, проте і надалі іменувалися Київськими. У 1448 році московські єпископи самовільно проголосили рязанського єпископа Іону «митрополитом київським», що привело до розриву із вселенським православ'ям та ізоляції на 141 рік. До 1589 року Московська митрополія ніким не визнавалася. В 1588 році Константинопольський патріарх Єремія ІІ Транос прибув до Москви, де був ув’язнений царем Борисом Годуновим і звільнений через 6 місяців після згоди визнати автокефалію московської церкви, а її очільника – патріархом. В 1686 році за 200 червінців та 120 соболів константинопольський патріарх Діонісій передає московському митрополиту право призначати Київського митрополита.
Згодом Діонісія за цей вчинок церковний суд позбавив священичого сану, посади «вселенського патріарха» та присудив до довічного ув’язнення в келії монастиря. З 1721 року Петро І для контролю над Святійшим Синодом ПРЦ створює посаду обер-прокурора, який був «оком государевим». В 1932-1937 рр. Сталін проголосив «Безбожну п’ятирічку», в результаті якої було закрито 70 єпархій, арештовано 40 архієреїв (в архієрейському служінні залишилося тільки 4), закрито 95 % церков, конфісковано всі цінності. В 1943 році рішенням Сталіна створена РПЦ під чуйним контролем НКВС. В 2015 році в Бєлгородській області в храмі РПЦ було освячено ікону Сталіну. 2018 рік – Константинопольський патріарх відкликав дозвіл московському патріарху призначати митрополита Київського. На офіційному сайті Московського патріархату дуже гарно підкреслюють "самостійність" УПЦ МП. Ключові слова - в "составє Московского патріархата"...