Астрономічні відкриття пошуки знахідки

Астрономи НАСА відкрили більш ніж 715 нових планет, що обертаються навколо своєї зірки, за межами Сонячної системи. Ці інопланетні світи були виявлені космічним телескопом Кеплер.
Загальне число відомих і підтверджених екзопланет тепер становить більше 1700, а ще 3500 планет кандидатів чекають підтвердження.
Нові 715 планет обертаються навколо 305 зірок, тобто в середньому по дві екзопланети на зірку. Проте астрономи знайшли і приклади зоряних систем з безліччю планет, схожих на нашу Сонячну систему.
Крім того, 95 відсотків нових планет менші ніж Нептун або в 4 рази менші, ніж розмір Землі. До цих пір вважалося, що в інших зоряних системах спостерігаються переважно планети, які більші, ніж Юпітер і Сатурн, а також так звані «супер-Землі».
Підтвердження існування інших планет збільшує ймовірність життя в інших місцях нашої галактики.
Також було виявлено безліч подібностей між зоряними системами в межах Чумацького шляху і нашої Сонячної системи. У багатьох системах безліч планет оберталися навколо батьківської зірки по плоскій і круговій орбіті, як Земля, Марс, Меркурій і Венера.
Чотири планети з ново виявлених перебувають у так званій «зоні населеності». Це означає, що вони обертаються на відстані, яка дозволила б воді існувати в рідкій формі, що вважається сприятливим для існування життя.
Останні результати підтверджують, що галактика Чумацький шлях, яка є лише однією з мільярдів галактик, містить планети, багато з яких схожі на нашу.

Астрономи виявили прямий доказ існування води на карликовій планеті Церера. Команда вчених з Європейського космічного агентства помітила стовпи водяної пари, що вивергаються з двох областей Церери, яка є найбільшим астероїдом в Сонячній системі.
Джерело води залишається загадкою, але є припущення що вона, швидше за все, виходить з крижаних вулканів.
Дослідження допоможуть зрозуміти, як формувалася Церера, вказуючи на те, що планети, можливо, багато разів переміщалися в межах Сонячної системи під час свого формування.
Церера – карликова планета або гігантський астероїд – це найбільший об’єкт в поясі астероїдів в межах Сонячної системи, яка обертається на відстані 2,8 астрономічних одиниць (відстань від Землі до Сонця).
Вчені підозрювали про наявність великої кількості води на цьому космічному об’єкті протягом останніх 30 років. У 1991 році там було виявлено натяки на воду у формі водню, але наявність води не було підтверджено. Тепер же астрономи за допомогою інструментів космічної обсерваторії Гершель з’ясували, що Церера виробляє зі своєї поверхні близько 2 × 10 ^ 26 молекул або близько 6 кг водяної пари в секунду.
Одним з можливих джерел води називають крижані вулкани, або лід з поверхні випаровується переходячи з твердого стану в газ, захоплюючи за собою пил, як це відбувається з кометами.
Космічний апарат “Dawn” від НАСА, який наблизився до карликової планети Церера у 2015 році, допоможе дати відповіді на питання про наявність там води. Наш Всесвіт є голограмою, а все що ми бачимо – це всього лише проекція, стверджують вчені. Ідея була вперше сформульована фізиком Хуаном Малдасеною в 1997 році. До цих пір його теорію не перевіряли, але недавні математичні моделі підтверджують її.
Відповідно до теорії Малдасени гравітація у Всесвіті генерується тонкими вібруючими струнами. Ці струни є голограмами подій, які відбуваються в більш простому плоскому космосі.
Професор Малдасена припустив, що Всесвіт складається з 9 вимірів простору і одного часу. Японські вчені взялися за цю теорію і представити математичний доказ того, що голографічний принцип вірний.
Голографічний принцип можна пояснити на прикладі голограми на кредитній картці, де на двомірній поверхні міститься інформація, яка потрібна для того, щоб описати тривимірний об’єкт. Але в даному випадку наш Всесвіт влаштований таким чином.
По суті, цей принцип стверджує, що дані, що містять опис обсягу простору, як наприклад, людини або комети, заховані в області плоскої “справжньої” версії Всесвіту.
У чорній дірі, наприклад всі об’єкти, які туди потрапляють, укладені в коливаннях поверхні. Це означає, що об’єкти зберігаються практично як спогад або фрагменти даних, а не як фізичний об’єкт, який існує.
У більш широкому сенсі, теорія стверджує, що весь Всесвіт – це 3D проекція двомірного варіанту Всесвіту.
Команда вчених з Великобританії впевнена, що виявила доказ існування позаземного життя, отримавши дивні організми з космосу. Дослідники прийшли до неймовірного відкриття, після того як повітряна куля, відправлена на відстань 27 км в стратосферу, повернулася з крихітними біологічними організмами, які, як вони вважають, прийшли до нас з космосу. Професор Мілтон Уейнрайт з Шеффілдського університету “на 95 відсотків упевнений”, що ці організми не з Землі.
“Вони прибули з космосу”, – заявив він. “Не існує механізму, при якому ці форми життя могли досягти такої висоти. Якби вони прибули з Землі, ми б побачили те, що зустрічається на Землі, як наприклад, пил”.
Зразки, які були отримані під час метеорного потоку, були вкриті космічним пилом. Група вчених, яка брала участь у дослідженні, вважає, що ці частки прийшли до нас з комет – величезних крижаних куль, що рухаються в космосі з величезною швидкістю.
Всі частинки дуже чисті, – розповів професор Уеейнрайт. “Комічний пил прилип до них, і ми думаємо, що вони прийшли з водного середовища, а саме водне середовище в космосі – це комета”.
Організми, можливо містять ДНК, що може підтвердити теорію про те, що життя на Землі має позаземне походження. Частинки, серед яких були фрагмент Діатомеї і “незвичайні біологічні сутності”, були занадто великими, щоб вони могли піднятися з Землі на таку висоту. Єдиним винятком було б дуже сильне виверження вулкана. Але останні три роки таких вивержень зафіксовано не було.
Понад 78 000 чоловік вже зареєструвались у проекті “Mars One” — гіпотетичному проекті колонізації Марсу. Ті з них, хто пройде відбір, вже ніколи не зможуть повернутися на Землю. Подорож до іншої планети — це, звісно, захоплююча пригода, найзахоплююча мандрівка всього життя, але така “відпустка” може мати неприємні наслідки для усіх членів команди. Окрім того, що переселенцям доведеться під час перельоту тулитися у крихітній капсулі із незнайомими людьми, існує також дуже серйозний ризик підірвати своє здоров’я.
Вченим вже давно відомо, що мандрівники під час космічних перельотів піддаватимуться згубному впливу міжпланетного випромінювання. Вдалося точно підрахувати, що люди отримуватимуть приблизно 1,84 мілізівертів на день, що еквівалентно опромінюванню під час комп’ютерної томографії. Використовуючи ці дані, доктор Цейтлін з Південно-західного дослідницького інституту в Боулдері, штат Колорадо, розрахував, яку дозу може оттримати космонавт, якщо здійснить переліт за 180 днів (а не за 256, як марсохід Curiosity). Він отримав цифру 660 мЗв. За сьогоденними нормами космонавт може отримати не більше 1000 мЗв. У тих, хто досяг цієї межі, на 5% зростає ризик розвитку раку. НАСА намагається зробити все, аби астронавти не перетинали порогу навіть у 3%.
Висновки робляться виходячи з показів детектору випромінювання, що супроводжував міссію Curiosity під час його польоту до Червоної Планети: він мав віднайти потенційну небезпеку для людей, які коли-небудь можуть вирішити повторити цю мандрівку. Детектор виявив 2 види небезпечних частинок, що проникають всередину космічного апарату через стіни: сонячні енергетичні частинки, що викидаються Сонцем в результаті спалахів і корональних викидів мас, та галактичні космічні промені чи частинки матерії, що прориваються крізь Чумацький Шлях. Вони мають настільки потужну енергію, що здатні пробити будь-який захист. Звісно, можна перестрахуватись — наприклад, зробити стіни із бетону чи свинцю, в декілька метрів товщиною. Або ж створити для захисту щось на зразок величезної бульбашки, що заповнена водою. Але науковці вважають, що навіть найкраще екранування в цій ситуації не буде досить ефективним.
Ще з однією проблемою мандрівники зустрінуться безпосередньо в пункті призначення. На нашій планеті сильне магнітне поле утримує найнебезпечніші частинки на відстані. Причому такій, що навіть Міжнародна Космічна Станція знаходиться настільки близько, щоб лишатись у безпеці. Марс не має настільки сильного магнітного поля, тому астронавти зазнаватимуть впливу випромінювання і на поверхні планети також. Хоча, варто зазначити, що доза знизиться вдвічі відносно польотів у відкритому космосі. За словами Кері Цейтлін, це обумовлено тим, що у космосі випромінювання надходить з усіх боків, у той час як на поверхні планети воно надходить лише зверху. Слова вчених підтверджують дані з детектору, який якраз знаходиться на поверхні Марсу.
На жаль, у цей час ніякого достатонього захисту ще не винайдено. Можливо, НАСА відправить астронавтів на Марс найближчим часом, попередивши їх про усі небезпеки, проте з етичної точки зору цей проект є дуже сумнівним.
Одне з найбільш затяжних в астрономії досліджень, нарешті, дало результат: астрономи виявили в космосі молекулярний кисень.
У той час як до цього знаходили окремі атоми кисню або ті, що були включені в інші молекули, самі ж молекули кисню, не були виявлені. Космічний телескоп “Гершель” виявив молекули в екваторіальному сузір’ї Оріона.
Кисень – це третій найпоширеніший елемент у Всесвіті після водню і гелію. Його молекулярна форма, з двома атомами, приєднаними подвійним зв’язком, робить життя на Землі можливим. Але ця форма ніколи остаточно не була виявлена в космосі.
У 2007 році, в дослідженні шведського телескопа, стверджувалося про відкриття кисню в сусідній області зореутворення, але відкриття не було підтверджено незалежними джерелами.
Одним з можливих місцезнаходжень кисню є місце в пилових частинках і водяному льоді. Команда вчених вибрала область зореутворення сузір’я Оріона, вважаючи, що кисень з’явиться через лід і пил в теплішій, турбулентній частині космосу.

Для учнів шкіл