Міжнародні організації та союзи

Європейський Союз

Європейський Союз (Євросоюз, ЄС, англ. European Union, EU) − економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані здебільшого у Європі. Веде свій початок від утворення Європейської спільноти з вугілля та сталі і Європейської економічної спільноти, що були засновані шістьма країнами в 1951 та 1958 роках відповідно. В сучасному вигляді існує на основі Договору про Європейський Союз, підписаному 7 лютого 1992 року і чинному з 1 листопада 1993.
В Європейський Союз входять: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.
Де-факто столицею Європейського Союзу є Брюссель, де базуються більшість інституцій ЄС.
ЄС діє через систему наднаціональних інституцій та спільно узгоджених рішень держав-членів.
Інституціями ЄС є: Європейська Комісія – виконавча влада, Рада Європейського Союзу та Європейський Парламент − законодавча влада, Суд Європейського Союзу – судова влада.
Європарламент обирається кожні 5 років громадянами Європейського Союзу. В ЄС діє єдиний ринок через стандартизовану систему законів, що діють у всіх державах-членах. У Шенгенській Зоні паспортний контроль відмінений. Політика ЄС направлена на забезпечення вільного пересування людей, капіталу, товарів та послуг.
1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС − євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС. Станом на 2016 рік, євро перебуває в обігу на території 19 країн-членів ЄС.
Серед багатьох мов та діалектів, ЄС має 24 офіційні і робочі мови: болгарська, хорватська, чеська, датська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, італійська, ірландська, латиська, литовська, мальтійська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, іспанська та шведська. Важливі документи перекладаються кожною офіційною мовою.

Європейський Союз є повноправним членом Світової організації торгівлі, має представництва в ООН, «Великій Сімці», «Великій двадцятці» та постійні дипломатичні місії по всьому світу. ЄС не має власних збройних сил, але сприяє військовому співробітництву його країн-членів, більшість яких є членами НАТО.

БРІКС

Організація Північноатлантичного договору — НАТО.

Військово-політичний союз 18 країн. Створений 4.05.1949 р. у складі США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Канади, Італії, Норвегії, Португалії, Данії, Ісландії, у 1952 р. до нього приєдналися Греція та Туреччина, у 1955 р. — ФРН, у 1981 р. — Іспанія. У 1966 р. із військової структури вийшла Франція, у 1983 р. — Іспанія, а в 1999 р. увійшли Чехія, Польща та Угорщина.

Вищі керівні органи: сесія Ради НАТО (між сесіями — Постійна рада). Комітет військового планування. Військовий комітет. Комітет ядерної оборони. Робочий орган НАТО — Міжнародний секретаріат на чолі з генеральним секретарем.

Мета: забезпечення свободи і безпеки всіх членів політичними і військовими засобами відповідно до принципів Статуту 00Н; спільні дії та всебічне співробітництво з метою зміцнення безпеки держав-учасниць; забезпечення справедливого і міцного міру в Європі на основі загальних цінностей, демократії, прав людини.

Штаб-квартира — Брюссель (Бельгія).

Ліга арабських держав

Ліга арабських держав (ЛАД) – регіональна міжурядова організація, створена у Каїрі 22 березня 1945 р.

До складу ЛАД входить 22 держави: Єгипет, Судан, Сомалі, Джибуті, Коморські острови, Ірак, Йорданія, Сирія, Ліван, Алжир, Лівія, Туніс, Марокко, Мавританія, Ємен, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн, Оман, ОАЕ, а також Палестина.

Штаб-квартира ЛАД розташована у м.Каїр (Єгипет). Вищим керівним органом Організації є Рада ЛАД, що скликається двічі на рік (як правило, у березні та вересні) на рівні міністрів закордонних справ. У разі агресії або її загрози держава-член ЛАД може вимагати негайного скликання Ради ЛАД. Рада має право розглядати суперечки між державами-членами Організації.

Глава організації ЛАД – Генеральний секретар, який обирається Радою на 5 років.

Офіційна мова організації – арабська.

Діяльність Ліги ґрунтується на її Статуті (11 травня 1945 р.). У 1950 р. ЛАД отримала статус спостерігача при ООН.

Ліга має свої представництва або інформаційні бюро у Франції, Англії, Німеччині, Іспанії, Австрії, Італії, Бельгії, Швейцарії, Греції, Канаді, США, Бразилії, Аргентині, Мексиці, Японії, Китаї, Індії, Кенії, Сенегалі, Ефіопії, Росії.

З метою врегулювання поточних проблем, що зачіпають інтереси арабських країн, у рамках ЛАД діє Арабська організація промислового розвитку і видобувних галузей економіки, Арабська організація сільськогосподарського розвитку, Арабська організація з атомної енергії, Арабська організація праці, Арабський поштовий союз, Арабська організація супутникового зв’язку, Арабська організація з питань освіти, культури і науки, Арабська фінансова організація тощо.

ЕКОВАС

Економічне співтовариство країн Західної Африки (ЕКОВАС) (англ. The Economic Community of West African States (ECOWAS)) — субрегіональна організація, до якої входять країни Західної Африки. Метою створення Співтовариства є просування економічної інтеграції країн регіону. Є одним зі стовпів африканської регіональної інтеграції.

Штаб-квартира розташована в Абуджі (Нігерія).

Держави-члени Співдружності націй

Держави-члени Співдружності націй — список усіх поточних і колишніх держав-членів Співдружності націй — добровільного об'єднання 54 суверенних держав. Майже всі вони колишні британські колонії або залежні території цих колоній.

Співдружність — міжнародна організація, в якій країни з різним соціальним, політичним та економічним становищем розглядаються як рівні за статусом і співпрацюють у рамках спільних цінностей та цілей, як зазначено у Сінгапурській декларації 1971 року. Спільні цінності та цілі включають просування демократії, прав людини, доброго врядування, верховенства права, громадянських свобод, рівності перед законом, вільної торгівлі, багатосторонності та світового миру, які пропагуються за допомогою багатосторонніх проєктів та зустрічей, таких як Ігри Співдружності, що проводяться раз на чотири роки.

Символ цієї вільної асоціації — король Чарльз III, який має титул глави Співдружності. Однак це не надає йому жодної політичної чи виконавчої влади над будь-якими державами-членами Співдружності; титул суто символічний, і саме Генеральний секретар Співдружності головний виконавчим директор Співдружності.

Вперше Співдружність офіційно сформувалася у 1926 році на імперській конференції, коли затверджена Декларація Бальфура визнала повний суверенітет домініонів. Першими членами організації, відомої як «Британська Співдружність», були Велика Британія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, Ірландська Вільна держава та Ньюфаундленд. Про це було повторно заявлено на імперській конференції 1930 року та включено до Вестмінстерського статуту наступного року (хоча Австралія та Нова Зеландія не затвердили цей статут до 1942 та 1947 року відповідно). 1949 року Лондонська декларація ознаменувала народження сучасної Співдружності та затвердження її теперішньої назви. Найновіший член Співдружності — Руанда, яка приєдналася 29 листопада 2009 року 54 держави-члена мають загальне населення 2,4 мільярда осіб, майже третину світового, з них 1,21 мільярда проживає в Індії, а 95 % — в Азії та Африці разом.

З 54 держав-членів шістнадцять Королівств Співдружності, в яких глава держави — глава Співдружності націй, ще п'ять — монархії зі своїми власними монархами (Бруней, Есватіні, Лесото, Малайзія та Тонга), а решта — республіки. Ірландія (з 1949 року за даними Співдружності; з 1936 року за даними ірландського уряду) та Зімбабве (з 2003 року) колишні члени Співдружності. Південно-Африканська Республіка, Пакистан, Гамбія та Мальдіви вийшли та згодом знову приєднались до Співдружності, а Зімбабве офіційно подала заявку на повторне приєднання.

Вісім країн Південної Америки утворили новий політичний блок PROSUR

Лідери восьми країн 22 березня 2019 р утворили політичний блок з назвою PROSUR для врегулювання венесуельської кризи.

Президенти та представники з Чилі, Колумбії, Бразилії, Перу, Еквадору, Аргентини, Парагваю і Гайани підписали спільну декларацію про створення "регіонального простору координації та співробітництва". Авторами ідеї та натхненниками стали Чилі і Колумбія. Лідери цих країн зазначають, що блок PROSUR створений для врегулювання кризи у Венесуелі на противагу блоку UNASUR котрий "вже себе вичерпав".

Документ про створення нового блоку підписали на саміті в чилійській столиці Сантьяго. До Чилі не запросили президента Венесуели Ніколаса Мадуро, натомість там був присутній лідер венесуельської опозиції Хуан Гуайдо. Були також відсутні президент Болівії Ево Моралес - близький союзник Мадуро, і президент Уругваю Табаре Васкес.

За словами організаторів, новий блок буде відкритий для будь-якої держави, незалежно від його ідеології. Він створений для співпраці буквально у всіх сферах - від енергетики та інфраструктури до боротьби зі злочинністю.

За час президентства Мадуро Венесуела перетворилась на економічно відсталу державу, в якій придушується свобода слова та опозиція, та потрапила під низку санкцій. На тлі масових заворушень глава парламенту і лідер опозиції країни Хуан Гуайдо оголосив Мадуро "узурпатором", а себе – тимчасовим виконувачем обов'язків президента.

Країни світу розділились у поглядах на те, хто "легітимний" президент Венесуели.

Найбільші військові блоки, одним з принципів яких є колективна безпека:

  НАТО

  УНАСУР

  ШОС, ОДКБ

  АС

Цей список далеко неповний: є і інші регіональні економічні і політичні об'єднання. Кожна країна намагається знайти своє місце у світі, який став занадто тісним. Деякі країни можуть одночасно знаходитиь в різних об'єднаннях, принципи яких не зовсім співпадають. І звичайно упущений опис такої організації як ООН, яка перетворюється на аморфний орган, нездатний вирішувати найбільш гострі питання. Напишіть в коментарях, що ви думаєте про сучасну структуру міжнародних блоків і організацій.