Технології массових маніпуляцій за допомогою телебачення

Як за допомогою телевізора здійснюється обкатка зомбі-програм для інформаційно-психологічного впливу на поведінку людей і маніпулювання масовою свідомістю.

Значна частина телепроектів і шоу на українських телеканалах є копіюванням аналогічних проектів Російської Федерації. Такий прихований «імпорт» з країни, де на загальнодержавному рівні всю інформаційну політику спрямовано на виправдання і схвалення імперських амбіцій і нехтування правами людини, становить серйозну небезпеку для нашого наноду. Ми дивуємося тому, як телевізор в РФ замінив пересічному глядачеві розум, сміємося над жертвами пропаганди, але не помічаємо отруйних паростків, які російський телевізор пустив у наш медіапростір.

Телеканали у нас є переважно приватними і використовуються у період підготовки до виборів. У періоди між виборами вони обслуговують корпоративні інтереси власників, у тому числі виконують замовлення певних політичних сил або окремих депутатів для піару, просування тих чи інших ідеологій, програм або підготовки підґрунтя для лобіювання законопроектів.

Шоу є різновидом розважальної програми, що має формат телевізійної постановки. Серед них виділяють ток-шоу (англ. talk show) як жанр телепередачі, телевізійної дискусії, обговорення питань загального інтересу, точок зору. У ток-шоу беруть участь експерти, гості, але можуть бути присутні глядачі. Спілкування гостей телепрограми організує один, або декілька телеведучих. В усіх якісних шоу, котрі спрямовані на об’єктивне інформування глядачів, обмін думками, налагодження конструктивного діалогу, досягнення консенсусу чи пошук шляхів розв’язання певних проблем основною темою дискусії є інтерв’ю із запрошеними гостями студії – політиками, представниками бізнесу, досвідченими фахівцями чи визнаними експертами з тих чи інших питань.

Але є погані шоу – з негативним чи маніпулятивним посилом і навмисним спотворенням інформації. По суті, це пропагандистські майданчики для зомбування населення і плекання невігластва, але вони «маскуються» під шоу – як підроблені товари на полицях магазинів маскуються серед оригінальних і якісних. Шоу може називатися як завгодно – «Вагітна у 60», «Міняю чоловіка», «Майстер-шеф пенсіонери», «Всі на одного», «Битва шарлатанів» або «Слідство ведуть статисти» і т.д. В них не буде згадки про реальні проблеми, що існують у суспільстві – натомість увагу глядача будуть намагатися увести від них якомога далі, у бік міфів і інформаційного сміття. Забити людям голови телевізійною «жуйкою» - це одна з кремлівських технологій

Для кожного проекту є своя цільова аудиторія (групи глядачів відповідного віку, статі, освіти, роду занять) і відповідний ефірний час. Темами для винесення на загальне обговорення - резонансні, гучні події чи екстремальні ситуації, інакше глядачам буде нецікаво. Адже, погодьтеся, на звичайних ситуаціях і історіях пересічних людей складно розкрутити популярність телеканалу і підвищити його рейтинги.

Буденною розповідю увагу глядача не привернути, потрібен «екшн» і щось скандальне. Тому темою популярних ток-шоу стає приблизно таке: «Це сестри-підлітки Марійка та Іванка, їх ґвалтує вітчим. Розкажіть, дівчатка, коли і як це розпочалося…», - ось такий бруд будуть переглядати, будуть жваво обговорювати запрошені гості студії, і з неприхованим задоволенням смакувати пікантні подробиці.

У повсякденному житті можуть відбуватися події, що варті окремої програми, однак те, що нам показує телевізор, роздмухано до гіпертрофованих форм, до гротеску.

Що так приваблює глядачів у цих шоу? Перш за все, яскраве емоційне забарвлення, емоційний підйом, відчуття нервового збудження аж до стану, подібного до афектного – з готовністю діяти, долучатися до чогось, реагувати й висловлювати свою позицію. І, особливо приваблює глядачів те санкціонування «забороненого», що відбувається з боку ведучого.

Як відбувається схвалення певної поведінки? Скажімо, відбуваються студійні зйомки у яких беруть участь декілька десятків учасників – це «глядачі» та «гості» (запрошені експерти), склад яких заздалегідь планується і ретельно добирається. На початку роботи аудиторію «розігрівають», зазвичай демонструючи на екрані якийсь сюжет, перегляд якого викликає конкретно в цих учасників сильні (негативні) емоції. Можна зібрати у залі веганів і показати їм відеозапис забою скота, можна зібрати прихильників «руського міра» та показати їм сюжет про розіп’ятого хлопчика, - реакція буде однаково бурхливою та агресивною (якби склад учасників був різноманітним, то і реакція була б адекватною, але це продюсерам не потрібно, - ми ведемо розмову про погані шоу). Демонстрація супроводжується коментарями ведучого, що спрямовують дискусію в потрібне русло. «Потрібне» тут не означає правдиве чи орієнтоване на пошук істини або налагодження конструктивного діалогу. Ні, ведучий навіть не зобов’язаний цього робити – головним і визначальним тут є політика телеканалу.

«Такі не достойні жити!», - вигукують глядачі у студійній залі, і група присутніх на знімальному майданчику це схвалює – або мовчазною згодою, або відвертими висловлюваннями із закликами до фізичного знищення якоїсь конкретної людини (з якою вони навіть особисто не знайомі та вперше бачать), оголошення її «поза законом» в умовах удаваної безкараності. І всі дивляться на ведучого, котрий задає всьому цьому спектаклю тон: він теж своїми словами, позою, мімікою, жестами дає зрозуміти (диктує) аудиторії певний вид реакції та поведінки.

Інформаційно-психологічний вплив у студії орієнтовано на малі та середні групи. Коли програма виходить в ефір, то далі набагато більша кількість глядачів перед екранами телевізорів або у соцмережах підхоплюють той настрій, з відповідними вербальними маркерами (простіше кажучи, повторюють, як папуги), і поширюють його з тими саме шаблонами та висловами. Власне, так і здійснюється передавання того чи іншого маніпулятивного посилу: від малих і середніх груп – на великі групи.

«Це не я прагну мститися, трощити магазин (банк, кафе тощо), закликати до штурмів і погромів – це мені ведучий дозволив і всі тут це схвалюють», - приблизно така формула закладається у свідомість людини замість її власних раціональних переконань. Адже раціональне «вимикається» повністю, коли щодо індивіда здійснюється вплив на його емоційну сферу.

- Ну, я думаю, скора в праваахранітєльниє органи паступят новиє саабщєнія а самасудах, толька вряд лі каво-та найдут, - промовить ведучий, котрий  так само знімає із себе відповідальність за той масовий психоз, який він влаштував у студії.

«Це не я підбурюю до скоєння злочинів та нехтування законом – це експерти у студії констатують», «це не я схвалюю радикальні засоби досягнення мети – так вважається нормальним у суспільстві», «це не я закликаю до фізичної розправи над громадянами – така думка аудиторії», «це не я розпалюю ненависть у суспільстві – це позиція глядачів», «це не я налаштовую до дій щодо повалення конституційного ладу – я тут просто показую, чого хоче народ», «це не я принижую людину, котра намагається відстоювати протилежні погляди – це мені аудиторія передає настрої більшості».

Найчастіше для масової промивки мозків застосовується такий маніпулятивний прийом, як звернення до анонімного авторитету: «вчені встановили», «експерти вважають», «фахівці рекомендують»,  «громадська думка показує», «всі переконані» і так далі.

Отже, механізм інформаційно-психологічного впливу спрацьовує так: спочатку в людей штучно розбурхуються найнижчі, негативні емоції: гніву, страху, розпачу, люті, ненависті, заздрощів та ін. Раціональне сприйняття реальності «вимикається», і його підміняє емоційне, аж до афективного – коли людина не здатна критично оцінювати зміст інформації, свої вчинки та поведінку, а також їх наслідки. На цьому етапі до свідомості присутніх можна закласти будь-які програми, навіть найбезглуздіші. Чим більше учасників у студії, тим сильнішим буде ефект від таких маніпуляцій, хоча для цього цілком достатньо середньої групи від 30 до 50 осіб.

Учасники проекту і глядачі отримують в особі ведучого (модератора) свого роду наставника – «батьківську» постать, такого собі лідера, гуру, всезнаючого, досвідченого, хто прямо тут і зараз здатний одразу встановити істину та відновити справедливість. «Нарешті він наважився за мене висловити те, що я думаю! От, молодець, я за нього!», - розмірковує прихильник ведучого з числа гостей або телеглядачів, і тут не принципово, про що йдеться в темі.

Тепер – про побічні ефекти участі у груповому промиванні мозків. У людини зі слабкою психікою можуть виникнути невроз, реактивні стани та численні соматичні порушення. Адже під час роботи з групою (в даному випадку, з учасниками обговорення у студії чи присутніми на знімальному майданчику) штучно створюється психотравмуюча ситуація. І продюсери проекту, ведучий і режисер роблять це навмисно, коли мають конкретну мету навіяти суспільству певні міфи та змусити повірити в реальність брехні.

А потім декого з учасників доправляють до лікарень із серцевими нападами чи у стані гіпертонічного кризу, декого – із симптоматикою нервових розладів. У декого після таких «шоу» спостерігаються розлад особистості, нав’язливі стани, депресія, головний біль і запаморочення, дратівливість і напруженість, порушення сну і травлення, інша психосоматика. Таке може статися і з абсолютно врівноваженими людьми.

Як розпізнати небезпечні шоу та захистити себе і близьких від негативного інформаційно-психологічного впливу?

Спочатку для тих, хто бажає сам опинитися по той бік екрану. Спробуйте поставити собі просте запитання: як люди потрапляють до телевізора? Вони якісь особливі? Вони такі ж самі, а в чомусь навіть і гірші та менш розумніші за нас. Хочете опинитися на їхньому місці? В цьому немає нічого поганого. Людина бажає популярності, телеканал – того ж саме, тільки це зветься рейтингом, допомагає розширювати глядацьку аудиторію (що особливо важливо для піару окремих діячів з політичних та бізнес-кіл, а також для роботи з електоратом) і приносить прибутки. Варто пам’ятати: всі відзняті матеріали за вашою участю є власністю телеканалу, який може розпоряджатися ними на власний розсуд. Наприклад, випустити «нарізку» на кшталт «Найжахливіші виступи» або «Кумедні моменти», де під променистим брендом дружини сепаратиста і ворога України Медведчука будуть показувати, як члені журі реготали над невдалими спробами людей показати свої вміння. Відео швидко стане дуже популярним, і мало хто замислиться, як почуваються зараз його «герої» і чи живі вони. Або коли є мета показати певну категорію людей у негативному світлі, висвітлити якусь подію (явище) тільки в тому ракурсі, як потрібно показати, то продюсери з режисером, навіть якщо ви будете єдиний казати правду й мати рацію, перевернуть усе з ніг на голову, за допомогою монтажу повирізають усе їм невигідне, буквально з окремих слів «склеять» потрібні ваші фрази, зроблять з чорного біле та навпаки.

Якщо ви є фахівцем у певній галузі та самі маєте, що сказати, то цілком можливо, що одного дня вас запросять для участі в якомусь тематичному випуску. Або ви пережили події, про які телеканал захоче розповісти глядачам. Тоді вас розшукають самі, з вами зв’яжуться і будуть поводитися виключно коректно і ввічливо. Журналісти телеканалу та знімальна група оточать вас турботою, заберуть і безкоштовно привезуть з усіма зручностями. Вони будуть такими щедрими аж до моменту ефірного випуску програми, а потім на вас може очікувати «сюрприз» - скільки б хорошого і мудрого ви не сказали під час запису, покажуть лише те, що мають намір показати. З десяти годин запису зробити 40 хвилин? Легко! Ці хлопці й дівчата, звісно, не хотіли вам нічого поганого – тут тільки бізнес, нічого особистого.

Може статися так, що ви взагалі не дивитися телевізор і не підозрюєте про існування проектів, які вам не цікаві. Все одно, не полінуйтеся, з’ясуйте інформацію про телеканал і його власника, перегляньте хоча б останні декілька випусків. Перше, з чим слід ознайомитись – це тематика і сам формат програми. Якщо там мають місце скандали і бійки, то це перша ознака того, що програма не для людини, котра себе поважає.

Друге, на що слід звернути увагу – це склад експертів. Якщо про серйозні суспільні проблеми розпатякують актори чи співаки, то шоу є постановочним і служить або меті піару якоїсь особи, або знімається для підготовки підґрунтя і протаскування якогось законопроекту чи програми, прийняття якого вигідно тільки вузькому колу осіб. Сьогодні «зірки» та «зірульки», як піонери, будуть старанно виконувати ролі, скажімо, захисників щурів від дератизації, а завтра з таким само завзяттям будуть агітувати за ідеї відмови від євроінтеграції, здачі агресорові українських територій або за повну заборону вихідних днів і відпусток.

За допомогою телевізора можливо все, недаремно однин з телеканалів узяв собі цю фразу за офіційний слоган. Можливо все, коли до справи береться «дипломований фахівець», який пройшов навчання і спеціальну підготовку в Росії, під пильним оком кураторів з ФСБ. Цілком можливо перетворити людей на слухняну біомасу та вбити їм у голову будь-яку маячню, тут по приклади ходити далеко не треба – в Криму та на Донбасі пропаганда на ТБ і радіо вже зробила свою чорну справу.

Третє – це мова і термінологія учасників, «мова ворожнечі», за допомогою якої суспільству нав’язуються певні стереотипи. Порівняймо: «переселенці» - «українські громадяни»; «біженці з Донбасу» - «проукраїнські патріоти з Донбасу»; «внутрішньо переміщені особи» - «люди, що постраждали внаслідок окупації та збройної агресії». Шаблони проти здорового глузду.

Коли шоу пронизане шаблонами та стереотипами, то від нього не варто очікувати нічого конструктивного. Там, де спостерігається навішування ярликів і таврування, буде спотворено все та показано так, як вигідно замовнику чи власнику телеканалу. Не очікуйте правди чи якихось змін після таких програм – максимум, цей медіапродукт може задовольнити потребу в розвагах та додати гострих відчуттів. Далі продюсерам треба буде порушувати нові, ще більш «гострі» теми, ще більш резонансні, бо народ звикає до насильства.

І щодо термінології: шаблонні фрази, порушення вимог логіки в побудові суджень, емоції замість обґрунтування – це примітивні, але дієві маніпулятивні засоби впливу на аудиторію та видавання власних інтересів за громадську думку. Слухаєш оратора і розумієш, що це не його слова, все завчено, шаблонно, одноманітно – як у секті. Жодних інших думок мовець не сприймає, в опонентах бачить ворогів і мішені для знущання, готовий жорстко переслідувати кожного, хто вважає інакше.

Четверте, щодо фахової підготовки ведучого. Цю інформацію можна легко знайти на сайті телеканалу, де йдеться про проект. Звідти дізнаємося короткі біографічні відомості (а публічні особи прагнуть привернути більше уваги до різних своїх здобутків, дипломів та регалій). І читаємо, наприклад: пройшов курс навчання в МГІ, в центрі нейро-лінгвістичного програмування у Москві. Навіть серед тих, хто ознайомиться з цією біографічною довідкою, мало хто зауважить, що таке МГІ. Московський гештальт інститут.

У Росії весь гештальт, як і вся сфера практичної психології, перебуває під кураторством ФСБ. Так само, на замовлення ФСБ проводить дослідження МГУ ім. Ломоносова, де працює найвідоміший своїми розробками факультет психології. Там зараз розроблюється тематика, пов’язана з методами впливу на групову поведінку людей, прийомами пропаганди, інформаційно-психологічних методів ведення війни та ще багато чого цікавого. Окремі теми мають грифи обмеження. Замовником проведення науково-дослідних робіт і споживачем їх результатів також є ФСБ.

Що являє собою НЛП в руках спецслужб Московії,пояснювати не потрібно. Якщо поцікавитися змістом програми підготовки гештальт-тренерів у МГІ, то можна знайти те, що було цілком очікувано: гештальт-підхід у роботі з групами, феномени поля у груповій динаміці, робота з парами, малими системами тощо. Ось вони, суто кедебістські методи групової промивки мозків. А потім в людей починається розшарування особистості, неврози тощо. Потім учасники вчиняють суїциди або відбувається масове божевілля на якійсь темі (наприклад, на бродячих собаках). І ці технології проходять обкатку у нас.

У питаннях використання масової аудиторії чинне законодавство встановлює відповідальність лише за порушення встановлених вимог щодо заняття народною медициною (цілительством), що передбачено ст. 46-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ч. 3 ст. 32 Основ законодавства України про охорону здоров’я з метою запобігання шкоди здоров’ю населення застосування гіпнозу, навіювання, інших методів психологічного і психотерапевтичного впливу дозволяється лише у місцях та в порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Іншими словами, лікувати "методами Кашпіровського" не можна, зате робити групове промивання мозків за допомогою телевізора – без проблем. Отже, простежується тенденція до безконтрольного використання методів негативної пропаганди та маніпулятивних прийомів інформаційно-психологічного впливу. Моніторинг телерадіоефіру (здійснення якого безпосередньо передбачено серед завдань Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення), і розроблення заходів щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує інформаційній безпеці держави, суспільства, особи (обов’язки Державного комітету телебачення і радіомовлення України) проводяться недостатньо ефективно через недосконалість застосовуваних критеріїв оцінювання аудіо- та відео матеріалів. Все це переконливо свідчить про необхідність посилення уваги з боку експертних і контролюючих органів держави до питання припинення шкідливого, а іноді – руйнівного впливу подібних явищ на масову свідомість і психічне здоров’я громадян.

Три закони зомбування

Частина 1

Кажуть, що для ефективної пропаганди потрібен особистий контакт. Емоції, як хвилі, передаються від людини до людини - суто фізичний процес. "Для телебачення, це не підійде. Бо перед екраном сидить особа, і з нею слід говорити логічно". Тепер ми знаємо, що з телевізора можна зомбувати як одинаків, так і цілі народи. Спасибі путіну-кісельову.

Вам навіть не обов'язково дивитися телевізор. Головне потрапити в інформаційне поле. Бабуся телефонує вечорами і переказує новини. Радіо в машині, люди в маршрутці, колеги на роботі обговорюють міжнародну обстановку. Звідси і виникає стандартна репліка: "Я телевизор не смотрю, но знаю, что в Киеве хунта убивает русскоговорящих!"

Зомбування - це метод випробуваний століттями. Деспотичні держави, тоталітарні секти, мафія та злочині угруповання, навіть домашнє насильство побудовані на основі трьох законів зомбування. Алкоголіками та наркоманами теж стають люди, які потрапляють під їхню дію.

Отже, Три Закони:

1. Обраність

Це гачок, на який ловляться майбутні зомбі. Медіа маніпулюванню не піддаються тільки діти і душевнохворі. Це правда. Як і те, що у тоталітарних сектах найбільше людей з вищою освітою. У них краще розвинена фантазія і здатність до абстрактного мислення. Водночас жертвою стає людина, готова нею стати. Хто потрапляє у секти? Ті, хто опинився у складній ситуації. Розлучення, закінчення інституту, звільнення з роботи, повернення з в'язниці, переїзд. Це люди в депресії. Не знають, куди йти, що робити, де взяти гроші, де знайти квартиру. Старий світ закінчився, нового ще немає. Мине час, людина влаштується на роботу, одружиться, заробить. І в секту, тим більше злочинне угрупування не піде.
Дезорієнтованій і непотрібній людині дуже приємно почути: "Ти особливий!" Головне, не потрібно - на перших етапах - докладати зусиль. "Ти кращий, бо таким народився", "Мы русские — с нами Бог!". Група, у яку ти потрапив, — коло обраних. І ти теж. У зовнішньому світі ти — ніхто. А тут, усередині групи — обраний. Чай, печиво, наркотики - все для тебе! Це тішить самолюбство, знищене складною життєвою ситуацією. Обраність підкреслюють таємне знання, ступені посвячення та ритуали.

2. Ізоляція

2 квітня 2008: члени секти "Російська Істинно-Православна Церква", вийшли зі свого схову, де шість тижнів чекали кінця світу.

Другий етап зомбування відбувається двома шляхами. З одного боку, людина добровільно обмежує спілкування з родичами і друзями, які її "вже не розуміють". З іншого, маніпулятор примусово ізолює людину від оточення. Спершу непомітно, викликаючи почуття провини. "Чому ти не прийшов на наше зібрання? Свєта спеціально для тебе спекла печиво." Потім ізоляція наростає у вигляді рекомендацій не читати певну літературу, не слухати музику. Звісно, для блага нового адепта. Завершується занурення у секту чи злочинну групу прямим насильством та примусом. Адепт тепер живе в закритому будинку, якій за периметром охороняють автоматники. Якщо це країна, то вона закриває кордони і опускає залізну завісу.

3. Страх

Якщо людина налякана, вона втрачає здатність тверезо міркувати. Грають зазвичай на інстинктивних страхах, які стосуються здоров'я, рідних та дітей. "Диявол!" "Педофіли!" "Гейропа!" "Вони хочуть забрати наших дітей!". Зачіпають образи, з якими пов'язана сильна емоція: люди горять заживо, нацисти гвалтують вагітних жінок. Нагнітання страху поєднують із ейфорією. Жахливі новини - прекрасний концерт. Завдання - так налякати людину зовнішнім світом, щоб навіть не думала туди поткнутися і перевірити, чи там дійсно їдять дітей.

За умови, що жертва готова, маніпуляція відбувається дуже швидко. Я знала суб'єкта, якого примудрилися зазомбувати за тиждень. Місяць — цілком реально. Маніпуляція може тривати безкінечно довго.

Для закріплення вищевикладеного пропоную вправу під назвою "циганський гіпноз".

- Эй, красавица, иди сюда, - Обраність

- Давай, отойдем, я всю правду расскажу, - Ізоляція

- Вижу, что у тебя скоро умрет кто из родителей (ребенок), - Страх

І жертва виносить з дому всі цінності. А потім в міліції навіть пригадати не може, як це сталось.

Тепер поговоримо про те, хто зомбує. І для чого?

"Влада — мета, а не засіб", Джордж Орвел, "1984"

Для чого тоталітарна держава зомбує людей? А для чого це роблять шахраї? Для того, щоб їх обікрасти. Не заради великої мети чи побудови Царства Божого на землі. І вже точно не для того, щоб допомогти. Тоталітарним сектам потрібні квартири та гроші. Тоталітарним дерважавам - люди, які будуть безкоштовно працювати і добровільно помирати. Звісно, краще не прямо відбирати, а зробити так, щоб самі віддали. З посмішкою на обличчі. Тут уже жодних претензій до маніпулятора немає. Навіть прокуратура безсила.

Хто зомбує?
Тоталітарні секти, держави, групи та родини будують за принципом піраміди. На вершині — вождь. Всередині — виконавці, внизу — зомбовані, комформісти. На найнижчому щаблі - залякані та переслідувані

Вождь. Він же гуру, вчитель, полководець, Старший Брат. Вождь переніс в дитинстві і юності багато принижень. Дівчата йому відмовляли, однолітки кривдили. Людина талановита, чутлива і болісно самозакохана. Не завжди розумна, але має волю. Людей зневажає, і водночас боїться. Щиро вірить в Ідею, яку сповідує. Інакше люди за ним не підуть. Влада йому потрібна як нагорода за приниження, перенесені раніше. Він кайфує від неї.

Лідер часто грає роль батька. Психологічно для будь-кого батько - той, хто краще за тебе все знає, все розуміє, кому підкоряються безумовно. Батько критиці не підлягає. Сам він може порушувати правила. "Чому я не можу курити, а тато курить?" - "Ти ще маленький".
Вождь — це Надістота, Надлюдина. Геній. Він говорить із Богом. Одинокий вовк. І розум тут ні до чого. Розум породжує сумніви. А вождь не повинен їх мати, інакше не поведе за собою. Його біографія часто міфологізована. Людині важко підкоритися іншій такій самій людині. А Надістоті, або батьку - залюбки.

Своєю владою Вождь ділиться з виконавцями. Вони можуть разом із ним вірити Ідеї, а можуть не вірити. Але приймають правила гри, бо ділиться з ними владою і грошима. "Нещодавно говорив з російським журналістом. Там усі все розуміють. Путіна лають. Нормальні хлопці". Звичайно, розуміють, аякже. Без тих, хто розуміє справжній стан речей, ефективної пропаганди не зробити.

Крім зазомбованих, які щиру вірять в Ідею, в тоталітарній групі є відсоток людей, які зберегли здоровий глузд. Завдання лідера та виконавців - зробити так, щоб їхній голос не звучав. Частина розумних стає конформістами. Роблять вигляд, що підтримують Ідею, бо виглядає, що це ніби роблять усі.

Залякані люди не вірять в Ідею. Колись навіть виступали проти, але з ними поговорили, і тепер вони бояться слово сказати. Їх маргіналізують, принижують, висміюють. Якщо не вдасться залякати, виганяють або знищують.

Часто вождь залишається вірний своїй Ідеї до кінця. Зомбовані можуть ніколи не вийти з цього стану. Контрпропаганда розрахована на заляканих та конформістів.

Найслабша ланка у тоталітарній піраміді - виконавці. Зазвичай буває так. Якась поразка, як от кримінальна справа, може похитнути впевненість у вожді. Виконавці тікають із грошима. Вождь залишається сам на сам із натовпом. Певний час за інерцією йому вірять. Але коли бачать, що той зовсім не Надістота, а звичайна людина, відчувають, що їх обманули. Тоді лють їхня страшна. Той, хто марив про панування всесвітом, опиняється мертвим у каналізаційній трубі.

ХХ1 століття від Різдва Христового і 7,5 тисяч років від Трипільської цивілізації. Людство багато пережило у своєму розвитку, багато досягло і багато втратило. Нині все частіше, на всіх шпальтах ЗМІ ми чуємо про гібридну війну. І дивуємось, як можна завоювати територію без жодного пострілу, як можна виховати за народні кошти 5-ту колону, як можна керувати нацією, яка перетворюється у антинацію, у натовп, яка проклинає свого президента, прем’єра та народних обранців?
Чому так діється, хто цим керує і чи можна цьому запобігти? Автор намагатиметься хоч трохи відкрити утаємничену сторінку засобів управління масами, суспільством і державою в цілому. Стаття буде складатися з декількох розділів, з’єднаних між собою невидимою ниточною небайдужості до недругів і любов’ю до неньки-України.
* * *
✍ Засоби масової інформації стали найпотужнішою політичною та ідеологічною зброєю за допомогою якої у народу можуть стерти історичну пам’ять, натомість запропонують щось, типу американської жуйки, зробивши усе так, що народ на це погодиться, ще й буде задоволений. Телебачення та Інтернет (а раніше і радіо, особливо у СРСР) породили свого роду інформаційну наркоманію. «Телевізійну скриньку, - писав ще у 2009 році відомий кінорежисер і сценарист Юрій Іллєнко,- перетворено на труну, в яку покладено труп правди». Наш Каменяр писав: «Пам'ятайте, мої други, ширіть скрізь і все Правду, і ніщо більше, як Правду… Бо хоча Правда зразу усім гірка, так все-таки згодом, вона скрізь бере верх, й стає солодкою спасителькою людства...».
"Пізнай правду і правда визволить тебе",- говорить Євангельська наука. В народі говорять: "Неправдою світ перейдеш, а назад не повернешся". Але, як сказав один мудрець, що Правда є не стільки мудрість, як МУЖНІСТЬ.

Згадуючи про СРСР, варто зазначити, що за допомогою ЗМІ (газети, журнали, радіо) велась наполеглива спроба за короткий час перебудувати тип мислення дев’яноста відсотків населення країни. Тоді партійні вожді готували новий тип людини, «гомо-советікус». З гучномовців лунали пісні: «Мой адрес не дом и не улица, мой адрес советский союз…».
Інформаційна наркоманія поширена і нині. Досить підрахувати кількість інформації, яку ми щодня опрацьовуємо, переглядаючи новини в Інтернеті, читаючи газету чи журнал по дорозі додому, дивлячись телевізор за сніданком чи за вечерею. Можна з упевненістю твердити, що ми інформаційні наркомани, які вже не можуть без дози новини чи корисної статті і дня прожити. А наші діти та внуки і подавно. Вони майже не читають книжок, не розмовляють з батьками і навіть між собою. Всі втуплені, мов ті роботи, у свої планшети, мобілки і т.п.
Цікаво, що звукове зомбування – це взагалі страшно! Тобою зможе керувати будь-хто за допомогою телефону, радіо, телебачення чи відео, яке ти переглядаєш в Інтернеті. Існує апарат, який, записуючи якесь звернення, обробляє його і видає з чистотою нижче 16 герц. Це чистота, яку вухо не чує, зате дуже добре сприймає мозок. Можна слухати радіо, де паралельно з піснею звучатиме заклик: «Іди на мітинг!», «Президента, геть!». Мозок цю інформацію зрозуміє і ймовірність того, що Ви підете на барикади є дуже високою.
А ще, ви не помічали, що зі всіх каналів йде шквальний потік негативної інформації, починаючи від подій на східному фронті і закінчуючи транспортними пригодами, терактами і сімейними розбірками. А на «закуску» - підвищення тарифів, пального, падіння гривні і ріст інфляції. Переключили на інший канал, щоб розслабитись, а там мелодрама або бойовик. І з таким «багажем» переповненого інформаційного бруду ви лягаєте у ліжко. До ранку не очиститись. Голова знову тверда, думка-думку доганяє, настрою не має, а на роботу потрібно бігти. Весь час накопичуючи того сміття, людина виснажується фізично і розумово. Вона перевтомлюється і хворіє. Як неякісна їжа згущує кров, закупорює кровоносні судини, так і енергетичні чакри і канали, по яких енергія поступає в організм засмічуються і закупорюють життєдайну енергію, що живить наше тіло.
На підсвідомому рівні, ми тікаємо від цивілізації, їдемо в ліс, на природу, рибалку, гриби, купаємось навіть узимку, і тоді, з гарним і бадьорим настроєм повертаємось у свій дім. А там нас чекає знову телевізор, комп’ютер, планшет і нерозлучна мобілка.
Коли вам дзвонять по телефону і ви не чуєте голосу з того боку, ніколи не відзивайтесь словом: «Ало?». На тій стороні, можливо, йде не зомбування, а енергетична ракета до ваших мізків, тобто - порча. Можливо, навіть ваш добрий знайомий, який заздрить вам, посилає вам «мислеформу», яка руйнівним впливом діє на вас. Слово «ало» відкриває їм двері вашої аури. Потрібно спокійно відповісти: «Слухаю», «я вас слухаю». І якщо там був зловмисник, до нього повернеться бумерангом те, що він посилав вам.
Отже, за допомогою інформаційного впливу на людську підсвідомість, можна з легкістю керувати як людиною, так і групою людей. Вчені постійно працюють над різноманітними теоріями не лише для того, щоб товар купувався чи не купувався, а для того, щоб запобігти якомусь масовому заворушенню чи навпаки створити його. Використання різноманітного технічного оснащення всіляко їм у цьому допомагає. Про це нам нагадував Дмитро Томіленко.
Основні цілі зомбування - це створення суспільства споживання і створення суспільства, яке буде запрограмоване на самознищення. Все це робиться заради вигоди окремих осіб. Але ви не дізнаєтесь, хто ці особи. Їм не потрібна слава. Вони воліють залишатися в тіні, бо гроші люблять тишу і владу. Всюди. В регіоні. У світі.
Суспільство споживання - це спосіб пограбувати маси людей, не порушуючи при цьому закон. Як тільки у людини з'явилися гроші, їй відразу ж пропонують витратити їх. Людину переконують, що їй просто необхідно то одне, то інше. Нам нав’язують меркантильний спосіб життя. З екранів телебачення щораз показують артистів і футболістів, депутатів і аристократів, їх статки і спосіб життя. Лише пізно ввечері, або вночі йде репортаж про цікаву людину, письменника чи художника, національного співака чи поета.
Звичайно, ми не можемо відмовитися від споживання. Але повинні зберегти в собі деякі загальнолюдські цінності. А споживання має відійти з першого на другий план. Ми не повинні перетворитися на бройлерних курчат, яких з нас намагаються зробити сильні світу цього. Вони не полінувалися і стали розумнішими, тому вони вище нас в еволюційному ланцюзі. А ми повинні будемо вимерти, якщо тільки не знайдемо в собі сили і бажання стати розумнішими.

-Пройдемося по Хрещатику, -Тахікардія почалася від жаху! Всюди російська мова, ніяких українських символів, не звучить українська музика. Люди не хочуть і не знають, що вони є українцями. У нас денаціоналізація і деукраїнізація.
Згадаємо 70-і роки минулого століття. Час брежнєвського «застою» і маланчуківської реакції, коли арештовували студентів і дисидентів лиш за те, що вони підійшли до пам’ятника Т.Шевченко і поклали квіти. Але всюди звучала українська мова, лунали українські пісні. Нині у Львові, як і в Києві: «штокают» і «какают». Ось вам наглядний приклад зомбування: «Єдина країна, эдиная страна».
В 90-х роках у школах, у молодших класах, було «народознавство». Його зняли. Залишили одну годину. У нас діти не знають жодної пісні, жодної забавлянки, жодної гри. На відміну від того, коли в Японії, дитина, поступає в школу, вона знає 300 народних пісень. У них просто є така норма.
У Польщі, вже в дитсадку вчать і співають гімн, знають атрибути держави і вчать шанувати їх. В них національна гордість переважає власну амбіцію. Знають історію Речі Посполитої краще власної біографії. У нас, мов тихий туман, окутує денаціоналізація і деукраїнізація. У нас діти не знають нашої української історії, наших звичаїв, обрядів. Зате матюки стають звичкою у спілкуванні підлітків. При чому, в тій компанії можуть бути присутніми і дівчата, які лише хіхікають і також вставляють «смачне» слівце.
Є державна політика. На жаль, вона радянського зразку, шаблону, яка триває і зараз. Тобто, зомбування людей здійснюється, щоб зробити сіру біомасу, сировинний робочий придаток. Їм потрібно лише одне гасло: «Хліба і видовищ»- («Panem et cirsenses!»). Довівши людей до зубожіння, вони стають легко керованою біомасою, які «за шмат гнилої ковбаси…» проголосують за того, хто дасть їм УЖЕ, нині, якщо не 200 гривень, то красиву «цукерку» у вигляді обіцянки.
Зате українці популярні за кордоном. Там люблять нашу музику, навіть застосовують її, як музикотерапію. Щороку українська діаспора влаштовує Міжнародний фестиваль української культури в Торонто, в Канаді. А в Україні формат – «шансон». Згадайте, як заступник Генпрокурора грав «Мурку» по телебаченню, відкрито! Заступник Генпрокурора?! Навіть популярні телепередачі «95-й квартал» веде програму на «общепонятном язике», висміюють не тільки поліцію, а й керівників держави. І всі регочуть. Вони вже зазомбовані. Роби з ними, що хочеш. І розумні дяді роблять, що хочуть, що їм потрібно. А нам кажуть, що «мільйони виграв у… лотерею».
В жодній демократичній країні її інформаційний простір не працює проти власної держави та національних інтересів так, як це відбувається в Україні. Такі «смішні» шоу продовжують працювати на остаточну поразку національної ідеї, про яку Леонід Кучма сказав, що «вона не спрацювала». А це прокладає прямий шлях до влади «п’ятій» колоні, до тотального поневолення України – логічного завершення російської окупації українського інформаційного телерадіопростору.
Чого тільки варте, коли на 27-му році незалежності України, четвертому році війни і агресії північного сусіда, хочуть ліквідувати Волинську регіональну філію публічного акціонерного товариства «Національної суспільної телерадіокомпанії України» під виглядом «реформування», «реорганізації» тощо. А там працює команда не тільки фахових спеціалістів, як колись за «советів» їх називали - «бійці ідеологічного фронту», а й справжні патріоти України, інженери людських душ.
Отже, уже не секрет, що проти України йде неоголошена війна. Давно. Коли стріляють, то це ще «кам’яний вік». Людство знає величезну різноманітність способів бойових дій. Директор Інституту метафізичних досліджень, головний редактор журналу «Перехід-1У» Ігор Каганець звів їх до семи основних видів. Стисло розглянемо їх у порядку збільшення ефективності.
1. Силове протистояння. Найпримітивнішою формою зміни поведінки людини, групи людей чи народів було і є силове протистояння за допомогою кам’яних сокир, мечів, списів, вогнепальної зброї, літаків, ракет, лазерів тощо. Спосіб доволі дорогий і ризикований, оскільки на будь-яку дію завжди знайдеться ще сильніша протидія, скажімо, у вигляді тероризму.
2. Економічна війна. Це значно ефективніший і водночас безпечніший спосіб змінити поведінку супротивника. Що не кажіть, а голод є потужним інструментом керування. Це зброя другого рівня ефективності. Прикладом її застосування є економічні санкції, “антидемпінгові розслідування”, нееквівалентний товарний обмін, валютні експансії тощо.
Наші правителі беруть кредити у МВФ не за гарні очі, а за нормальні відсотки. Ті, хто дає кредит прораховує свою вигоду. Тому і вимагає (керує), щоб збільшити пенсійний вік, підняти ціни на газ та комунальні послуги. Мета у них одна – зниження рівня життя населення. Для чого? Щоб краще управляти біомасою.
3. Прихований геноцид. Економічне середовище може змінитися і супротивник має шанс вийти з-під економічного контролю. Для того, щоб корінним чином, назавжди підірвати його здатність до опору, застосовується зброя третього рівня ефективності — генетична. Йдеться про цілеспрямоване руйнування генофонду шляхом наркотичного, алкогольного, тютюнового геноциду, широкого застосування штучних харчових добавок, штучних і генетично модифікованих продуктів, цілеспрямованої зміни культури харчування.
Ефективність цього виду зброї криється в її непомітності і дешевизні, більше того — на тютюновому, алкогольному і наркотичному бізнесі заробляються величезні гроші. Цю зброю використовують для підривання фізичного здоров’я, порушення родової генетики і принципових змін в роботі головного мозку. Людина уже не в змозі спілкуватися з Богом безпосередньо, без посередників. Цей принцип відомий ще за часів Катерини 11: «Пяним народом легче управлять!».
Механізм захоплення держави був відпрацьований на індіанцях Америки. Це особлива тема, до якої ми ще повернемось більш детально пізніше.
Розглянуті три види зброї змінюють поведінку противника, впливаючи передусім на фізичну сторону його існування. Наступні чотири види спрямовані на руйнування ментальності і всього способу життя.
4. Організаційна війна. На найпростішому рівні вона здійснюється шляхом імплантації в національне тіло супротивника чужорідних, або відверто ворожих для нього організаційних форм — від усіляких “благодійних фондів розвитку науки та освіти” (технологічний шпіонаж і “випомповування мізків”) до непритаманної народові системи управління.
Адже відомо, що у нас завжди була «президентська» форма правління. Це – князь, отаман, гетьман. Була демократія, але не така як нині і на Заході. «ВІЙСЬКОВА ДЕМОКРАТІЯ». На віче, на козацькому Колі обирали князя, отамана, гетьмана, і разом обравши, повністю йому підкорялися. Тобто, держава, як маленька сім’я.
Отже, традиційна, перевірена часом для України виборна гетьманська модель, яка передбачає персональну відповідальність керівників за плоди свого управління, замінена “найкращою у світі” парламентською системою правління, горизонтального розподілу влад з повною безвідповідальністю і безкарністю. З погляду законів менеджменту нинішня система державної організації є проявом безумства, оскільки розділити можна роботу і права, але відповідальність не ділиться в принципі (там, де відповідає більше одного, вже не відповідає ніхто).
Ми на власній «шкурі» переконалися, під час московської агресії на сході, що розпорошення влади і, як наслідок, її безвідповідальність та корумпованість, створюють сприятливі умови для прихованої агресії з боку сконсолідованої і цілеспрямованої сили (іншої держави), яка не переймається псевдодемократичними ілюзіями.
Ще один спосіб ослабити людину — це зламати її природний спосіб життя, зруйнувати перевірені часом традиції самоорганізації. Нав’язування людині чужих для неї моделей організації життя здійснюється в рамках організаційної війни.
З українського жарту.
Прийшов батько з роботи додому. А йому назустріч п’ятирічний синок вибігає та й питає з порога:
-Тато, татко, а що таке держава? Я тут в інтернеті чую весь час і не розумію, що це таке.
-Ну, як тобі пояснити, синку. Поясню тобі на прикладі нашої сім’ї. Наприклад, я – президент. Мама – влада. Бабуся – СБУ.
-А Я, Я, хто такий, -не вгамовувався хлопчик.
-А ти, ти, синку, - Народ!
На другий день, синок дзвонить батькові на роботу.
-Пане президенте! До Влади прийшов інший Президент. СБУ – спить, а Народ хвилюється.
5. Інформаційна війна. Під терміном “інформаційна війна” здебільшого розуміють масоване просування вигідної інформації і замовчування невигідної, а також тенденційну інтерпретацію поточних подій. Ефективність цього виду зброї можна проілюструвати дивовижним фактом ядерного роззброєння України (інформаційне зомбування “на добровільне роззброєння” тут було одним з ключових чинників) чи, скажімо, “трастовим психозом”.
Це «двієчники» від історії, які називалися президентами України, добровільно ліквідовували свій ядерний щит, різали літаки-носії і ракети, підривали шахтні установки і переправляли решту озброєння до східного сусіда. При цьому, не маючи жодного Договору, письмової державної угоди, а лише – Меморандум. Забули повноважні керманичі третьої країни у світі по ядерному потенціалу, що «Сила закону в тому, що він служить силі. Сильних поважають, а слабим – співчувають». Не винесли вони уроків від своїх попередників Української Народної Республіки, коли ті, українські соціалісти розпустили військо, проголосивши демократичність держави, якій мовляв, вистачить одної міліції. Тоді отримали героїчні Крути та трагічний Базар, а потім – голодомор, репресії і бійню у Другій світовій війні.
Примітна цитата Гітлера про використання ЗМІ в управлінні: «Набагато краще встановити в кожному селі репродуктор і таким чином повідомляти людям новини і розважати їх, чим представляти їм можливість самостійно засвоювати політичні, наукові і інші знання. Тільки, щоб нікому в голову не прийшло розповідати по радіо скореним народам про їх історію; музика, музика, нічого, окрім музики». У нас ніби реалізуюють заповіт Гітлера: «Танцюють всі, співають всі…».
Нинішнє пресування свідомості українців ідеями меншовартості, страху і безперспективності нагадує пропагандистську кампанію з метою зниження вартості підприємства перед його дешевою приватизацію.
Ефективність поточної поведінки людини визначається її поінформованістю про навколишню реальність. Інформаційна зброя спрямована на спотворення уявлень людини про те, що навколо неї відбувається. Жертва інформаційної війни нагадує біоробота, який слухняно виконує чужі команди і вже неспроможний відрізняти друзів від ворогів. Вона соромиться розмовляти рідною мовою, одягнути вишиванку, цурається своїх звичаїв і обрядів. Коли зупиняються заводи, то порожніють прилавки. Це – сумно. Коли утискуються і спотворюються осередки культури, то порожніють пусткою душі. Це страшно.

6. Хронологічна війна. Ще потужнішим впливом володіє зброя шостого рівня ефективності. Хронологічна або історична фаза пріоритету. Управління майбутнім робиться на основі фальсифікації минулого. Всім відомий вислів Максима Рильського: «Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього» – завжди актуальний.
Але є ще більш актуальний вислів відомого англійського письменника. Джорджа Орувелла: «Хто контролює сьогодення – контролює минуле, а хто контролює минуле, той володарює майбутнім». Саме тому кожна нова влада переписує історію і тлумачить її зі своїх ідеологічних уподобань. Знамените джерело для істориків «Повість минулих літ» переписувалось декілька десятків разів.
Об’єктом хронологічної війни є не інтерпретація поточних подій, а інтерпретація характеру цивілізаційних процесів. Прикладом застосування цього виду зброї є закидання в масову свідомість деструктивних вигадок про те, що “слов’яни” означає “раби”, що трипільці були семітами, що Україна — це “окраїна”, яка завжди була прохідним двором, що наша історія — це трагедія ворожнечі та взаємознищення українців, що наша наука і духовність — це постійні запозичування якщо не із Заходу, то зі Сходу, що писемність нам приніс грек Кирило і так далі. Тоді, коли у нас писемність була ще 7,5 тисяч торів тому. Щоб переконатися в цьому варто поїхати у Запоріжжя, село Мирне і зайти в Національний археологічний музей-заповідник «Кам’яна могила».
Чому це не афішується? Чому не ввозять туди дітей, студентів, депутатів? Тому що, якщо ми знатимемо про СВОЄ Велике минуле, у нас не буде права тягнути жалюгідне існування в сьогоденні.
Хронологічна зброя дозволяє тримати людину в покорі шляхом переконання її в тому, що її батьки, діди і прадіди завжди були рабами, тож їй не лишається нічого іншого, як змиритися і самій все життя бути рабом. Мовляв, ви ще не готові до державотворчих процесів. Отже, «вищий пілотаж» такого зомбування, це коли раб навіть не уявляє, що він раб.
Об’єктом хронологічної війни є індивідуальна і родова пам’ять. Вражаючи її, ворог рубає під корінь життєву енергетику, яка живиться силою рідної землі та пам’яттю предків. Чим глибшою є пам’ять людини про свої корені, тим більше поколінь предків стоїть за її спиною і разом з нею торує шлях у майбутнє. Раніше, наші предки знали свій родовід до сьомого коліна. Що це означало? Створювався РОДОВИЙ ЕГРЕГОР, який захищає на вищих паралелях його власника у повсякденному житті.

7. Духовна війна. Сьомим — фундаментальним, найвищим рівнем ефективності володіє духовна зброя. Її могутність полягає у спотвореному висвітленні не поточних подій чи історичних процесів, а у накиданні збочених життєвих цінностей, у викривленні уявлень про саму природу видимого і невидимого світу, про добро і зло, життя і смерть. Важливим елементом духовної війни є тенденційна інтерпретація священних книг і священної історії. Чого варта вдовбана в масову свідомість вигадка про те, що українці завжди були християнами, а язичники, сонцепоклонники – дикарі і варвари. Коли артефакти і дійсна історія стверджує, що нашій цивілізації понад 7 тисяч років!
Дуже влучно про це сказав відомий український поет Борис Олійник у вірші - «ЄВРОПІ», який актуальний і зараз, як ніколи. Тому процитую його повністю.
✍ Ми тут жили ще до часів потопу.
Наш корінь у земну вростає вісь.
І перше, ніж учити нас, Європо,
На себе ліпше збоку подивись.

Ти нас озвала хутором пихато.
Облиш: твій посміх нам не допече,
Бо ми тоді вже побілили Хату,
Як ти іще не вийшла із печер.

Живи собі, уходжено і сито.
Ми не питаєм з усміхом кривим,
Якою б ти була у цьому світі,
Аби ми плуг, і колесо, і жито
Не дарували пращурам твоїм.

Ми ж не виказуєм, яку недолю
Тобі вістило знаками біди,
Аби козацький стан у Дикім полі
Не зупинив азійської орди.

Живи собі.
Ми зі своїм уставом
Не сунемось до тебе в монастир.
Але дозволь і нам за отчим правом
По-своєму облаштувати двір.

Так, ми в ґешефтах - і невмілі, й сірі.
Ви ж на торгах сягнули верховіть,
Та навіть вам шагреневої шкіри
В роковий час усе ж не докупить.

Земні діла сповна оплатить небо.
І в Судний День воздасться всім ущерть:
І тим, хто зрадив побратимство Ельби,
І тим, хто сербів рокував на смерть...

Життя мина...
Усі ми перебудем:
Хто - при бандурі, хто - при гамані.
А що вже по собі залишим людям,
Судити не тобі, і не мені.

Відкриті наші предківські чертоги
Усім,
хто має помисли незлі.
Прийдіте з миром!
Та, заради Бога,
Не вчіть нас жить на батьківській землі!

У кожного - свої герби й знамена,
Свій лад і чин в державі й при столі,
Ми всяк своєї долі ковалі:
Вам до душі вертка синиця в жмені,
А нам до серця -
в небі журавлі.

Такі ми є. А ви такі, як є.

Розірвана нитка матриці, відірвані від своєї пуповини. А Тарас попереджував: «хто матір забуває, того Бог карає».
Сьогодні масова свідомість зомбується ідеями “нормальності” гомосексуалізму і “корисності для здоров’я” міжрасових змішувань, “економічної вигоди” від легалізації легких наркотиків, генетичної нездатності українців до вольових вчинків і сильної політики тощо.
Розвиток людства і еволюція методів боротьби держав за ресурси супроводжується перенесенням головних зусиль в напрямку застосування організаційної, інформаційної, хронологічної та духовної зброї.

Описана вище структура сучасних війн виявлена на основі аналізу об’єктивної реальності. Природно виникає питання про причини існування цих 7 рівнів бойових дій. Відповідь захована в самій природі націй, які є біосоціальними організмами, що структурно і функціонально подібні до окремих людських істот.
Справді, погляньмо на людину. Стрижнем її особистості є уявлення про саму себе, Бога і навколишній світ. Ворожа атака на цей духовно-світоглядний стрижень є ударом у саму серцевину особистості, у її вольовий центр. Тому людині в першу чергу треба захистити саме цей, найвищий рівень своєї життєдіяльності, який і є об’єктом духовної війни.
Наступні три рівні ведення бойових дій вражають безпосередньо людське тіло. Прихований геноцид можна порівняти зі спробами отруїти людину неякісною їжею або отруйними добавками. Економічна війна спрямована на те, щоб зруйнувати господарство людини і закабалити її економічно. А силова війна — це фізичний тиск на людину задля спричинення їй смерті чи каліцтва.
Таким чином, нація має 7 рівнів життєдіяльності. Відповідно, кожний з цих рівнів може стати об’єктом ворожої атаки. У сучасний війнах за планетарні ресурси — енергоносії, воду, родючі землі, чисте повітря — бойові дії розгортаються на всіх 7 рівнях, тому сучасні війни є тотальними (від лат. totus — весь, цілий).
Далекоглядні політики уже вишукують території, де вистачить запасів питної води. Такою територією, що є Божою, являється і Україна.
Нас зомбують на побутовому і державному рівні, перекручують пісні й картини, історію і легенди, вилучають сакральні знання наших предків, перетворюють воїнів у слухняних споживачів-обивателів, а може й… рабів.

Українське ТБ: зомбування депресією, безнадією, брехнею і страхами

Третю годину в квартирі працює телевізор – канал 1+1. Третю годину про Порошенка. Гірше не було і не буде вже ніколи. Виникає думка – а на кого це розраховано? Ті, хто не буде голосувати, вже все знають. Навіть те, чого не було. Ті, хто буде голосувати, таке точно не дивляться. Ті, що не визначились, можуть просто втратити розум. Жалкували, що заборонили російські канали. Не страшно. Російські канали так точно не змогли б. Свої це роблять значно вишуканіше, болючіше і українською мовою. Якщо і на інших каналах таке ж саме, і не важливо – поливають Порошенко, Зеленського чи Тимошенко, – то це повний капець.

Що ж ви робите, олігархи-власники і передовий загін українських журналістів-телевізійників? Моє співчуття тим, хто це моніторить і змушений не лише дивитися, а і фіксувати-розшифровувати.

І так, суцільний Зеленський – купа програм, озвучка документального фільму про Рейгана – «президента-артиста», 95-й квартал, ролики... Олігархи-власники телеканалів граються в свої іграшки, пересуваючи людей, як шахові фігурки, благословляють зомбування депресією і безнадією, брехнею і страхами. А все для того, щоб отримати або не втратити ресурси нашої нещасної країни.

Зомбують навіть без звуку – в Росії розкрили секрет роботи путінського ТБ Українцям радять не дивитися телевізор

Про це розповів колишній оператор телеканалу «Росія-24» Леонід Кривенков.

Українцям він радить не дивитися телевізор. “Навіть ми, працюючи багато років у студії прямого ефіру, все одно не знали деяких речей. Наприклад, головний режисер відкрив нам очі на те, що інтер’єр нашої студії розроблявся за допомогою провідних психологів, для того, щоб картинка на телеекрані впливала на глядача на рівні підсвідомості”, – розповідає колишній оператор. За його словами, навіть якщо телеглядач буде дивитися на екран телевізора,  вимкнувши звук, зображення все одно буде чинити на людину певний вплив. “Ми-то думали, що цим оформленням студії займаються просто художники-декоратори. Нам і в голову не приходило, що до цього залучаються високооплачувані психологи. Виявилося, не так всепросто. Я розмовляв зі своїм другом, відомим психологом, що тривалий час працював помічником депутата в Держдумі. Він мені підтвердив, що оформлення студії дійсно може впливати на сприйняття інформації на рівні підсвідомості”, – підкреслив Кривенков.

Є підозра, що Російська Федерація продовжить окупацію українських територій, у плани Володимира Путіна входить захоплення ще двох областей.

Всі ці брудні технології зараз активно впроваджуються і на інтернет-ресурсах, в тому числі і в соціальних мережах, так що будьте пильні...