Нове Місто

82022 Нове Місто, вул. Руська, 9,+380 (3238) 351-91.Вперше Нове Місто згадується у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Король Казимир Великий населив місто переселенцями-німцями.
У 1419 році згадується місцева парафіальна школа як одна з найдавніших на перемишльських землях. 1498 року татари та волохи знищили перший дерев'яний костел. У 1512 році розпочалось будівництво сучасної мурованої святині (ймовірно, коштом Гербуртів), яке, в основному, завершили через кілька років, проте оснащення святині тривало ще довго. 21.04.1639р. храм та вівтарі освятив єпископ Я. Замойський. 1648 року костел зазнав ушкоджень від козаків Б. Хмельницького. 1753 року єпископ В. Сераковський консек рував храм. У 90-х роках XVIII століття святиню було відремонтовано зусиллями та коштом о. Й. Лісовського, а в 1874-1884 та 1889-1890 роках її грунтовно відновили. Станом на 1913 р. храм обслуговував понад 2 тисячі католиків з 10 навколишніх сіл, а парохом був отець Ян Галушка. (1919-1939 рр. - отець Йосип Будовський). Протягом 1937-1990 років завдяки багаторічному парохові о. Я. Шетелі святиню не закрили у радянські часи.
Історія поселення на території сучасного Нового Міста почалася ще у Х столітті. Тут було винайдено два городища слов'янського періоду: городище Х - ХІ століття в урочищі "Спалисько" (Посада Новоміська) та городище ХІ - ХІІІ століть. Спочатку поселення мала назву Библо і було знищено у 1241-1242 роках татаро-монгольською навалою. Вцілілі люди заснували поселення з назвою Библо в трьох кілометрах звідси. На місці спаленого поселення польський король Казимир Великий заснував нове, яке отримало назву Нове Місто. За легендою, король заселив новостворене місто німецькими поселенцями.
Вперше назва Нове Місто згадується у грамоті галицького князя Лева Даниловича у 1301 році. Наступна згадка про Нове Місто, Комаровичі та Библо є у грамоті, датовані 1361 роком. У 1419 році згадується парафіяльна школа у Новому Місті, а у 1433 році - дзвіниця дерев'яного парафіяльного костелу, який знищили у 1498 році татари та волохи.
Магдебурзьке право місто отримало у 1463 році. Тоді власником поселення були Ясько і Шимон з Библа, яких змінив Ян Грицько (Хрисько). У наступних століттях Новим Містом володіли Гербурти, Скорути, Новоміські. Останні дали місту герб, на якій було зображено дві коси. Пізніше на гербі Нового міста була шестикутна зірка, оповита стрічкою, над якою розміщувався хрест. Володіли поселенням і Красицькі, які мали оборонний двір у сусідній Передільниці. У 1794 році місто належало Каєтану Шидловському, а останніми власниками до 1939 року були пани Журавські.
У 1498 році місто разом з костелом було зруйновано під час нападу молдавського воєводи Штефана Великого. Щоб якось відновитися, у 1508 - 1511 роках поселення отримало нові локаційні привілеї.
Роль міської фортеці у Новому Місті виконував мурований костел Св. Мартина. Будівництво цього готичного дива почалося у 1512 році. Костел оточував земляні вали, на яких у першій половині XVII ст. стояв частокіл. Готичну архітектуру храму підкреслювали контрфорси, цегельна кладка хрестової системи, стрілчасті вікна і портали.
У 1602 році в храмі встановлено дерев'яний головний вівтар, 1606 - вівтар Св. Анни, 1617 - вівтар Св. Станіслава. У 1610 році розміщено орган. Костел разом із вівтарями переосвятили у 1639 році.
Протокол візитації парафії 1642 року зазначає, що в той період до храму вже була добудована каплиця Добриницьких. В середині XVIII століття її було перебудовано у ренесансному стилі і переосвячно під титулом Св. Яна Непомуки.
В середині костелу з лівого боку муру через довгий час були сліди крові, про які давній рукопис пояснює так: “Коли у 1648 році козаки під проводом Хмельницького на містечко наїхали, значна частина мешканців подалася до костелу, інші заховалися на його вежах. Козаки вдерлися і міщан, які там були, повбивали; грабуючи костел і шукаючи багатств, виламали двері на горище, а заставши там, напевно, людей, усіх повбивали. Почала, отже, кров стікати через шпару у стелі і стікала по стіні через кілька днів. Цей знак залишався аж до 1725 р., коли його забілювали 6 разів, але його не можна було забілити”.
Перед 1721 встановлено нові бічні вівтарі - Св. Станіслава, Св. Антонія Падуанського, Св. Хреста і Матері Божої Св. Розарію, а у 1753 під час чергової візитації костел освятив єпископ Вацлав Сераковський. Між 1796 та 1815 роками дерев'яну дзвіницю замінили мурованою.
Ґрунтовної реставрації костел зазнав протягом 1889 - 1890 років. На західному фасаді замість попереднього трикутного фронтону XVIII століття збудували псевдоготичний щипець з зубцями, а на вікна встановили стилізовані під готику вітражі. За совєтів храм продовжував працювати завдяки отцю Яну Шетелі, і непогано зберігся. Парафію обслуговують дієцезіальні священики.
Поруч з костелом є старовинний цвинтар, на якому збереглося декілька надгробків та статуй з середини ХІХ століття.

Ксьондз Пралат Ян Шетеля Jan Szetela н ародився 27 грудня 1912р, в до Городиську біля Стрзизова, Львівське воєводство. У домі був одним з семи дітей Вінсента і Гонорати. При хрещенні отримав ім"я Ян, Болеслав. В рідній місцевості ходив до школи. Після закінчення продовжив освіту приватній гімназії в Стрзизові. У 1932 розпочав навчання у духовній семінарії латинського обряду в Перемишлі.
1 серпня 1937 року обіймає свою першу парафію. Направляється душпастирем до Нового Міста. Молодий вікарій відразу прихилив до себе людей в парафії. Більше всього молодого ксьондза полюбили діти.  У 1950 обслуговує також костьол в Болозові (1945 - 50) і в Нижанковичах (1945 - 47). 11 серпня, 1950, ксьондз Ян - увязнений через НКВД і знаходиться під слідством у Дрогобичі до листопада, Вирок - 10 років таборів відбуває у Караганді. Після таборів повертається в Нове Місто.
Ксьондз Ян відвідав Польшу тричі. У 1965 і 1967 (залиштеся протягом канікул) а також по колишньому через рік на місці похоронів Матері - 4 грудня.  У 1957 - 87рр.  обслуговує костьол в Добромилі. До Польщі ксьондз Ян виїхав тільки 19 XI 1990р. Причиною від'їзду до Польщі був стан здоров'я.  Після повернення до Польщі оселився у брата в Gr odzisku.  Помер вночі з 3 на 4 червня, 1994р.

Церква Успення Пр.Богородиці 1908 (мурована). Попередня деревяна тризрубна одноверха церква походила з 1775р. У 1901р. заходами о.Стефана Макара і під його наглядом розпочалося будівництво мурованої, хрещатої в плані одноверхої церкви в стилі «Rohbau” – однієї з найкращих цього типу споруд в Галичині, завершене у 1908р. Стару церкву розібрали в тому ж році. Давніше, у 18 ст. в селі існувала ще дочірня церква Прсв. Трійці.