Короткий опис:

Розробки занять з ліплення. Продовження статті СОЛОНЕ ТІСТО. ЛІПЛЕННЯ.

Продовження статті  СОЛОНЕ ТІСТО. ЛІПЛЕННЯ.

Заняття 5. ЛИСИЧКА ТА ЖУРАВЕЛЬ.
ЗНАЙОМСТВО З МАТЕРІАЛАМИ ТА ІНСТРУМЕНТАМИ Тема . ЛІПЛЕННЯ: СКОЧУВАННЯ, РОЗКАЧУВАННЯ
Мета: закріпити вміння скачувати пластичні матеріали; спонукати дітей до самостійного вибору кольорів тіста відповідно до власного задуму; формувати вміння включатися в.гру; закріплювати вміння слухати пояснення вихователя й правильно повторювати запропоновані дії.
Обладнання й матеріали: робочий зошит, демонстраційні таблиці, до-•шка для ліплення, пластилін (кольорове тісто), стеки, тарілка та глечик з кольорового цупкого картону, ляльки лисички та журавля. 
Тип заняття: результативне.
Методи й прийоми роботи: прийоми роботи із пластичними матеріа¬лами, художнє слово, гра, обігравання виконаних робіт.
Підготовка до заняття: зробити із пластиліну візерунок на формах з цупкого картону (тарілка та глечик), підготувати форми з кольорового цупкого картону.
ХІД ЗАНЯТТЯ
I. Організаційний момент 
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності 
Вихователь. Послухайте казочку.
Лисичка та журавель
Були собі лисичка та журавель. Ото й зустрілися якось у лісі. Та. такі стали приятелі! Кличе лисичка журавля до себе в гості:
— Приходь,— каже,— журавлику, приходь, лебедику! Я для тебе — як для себе. 
От приходить журавель на ласкаві запросини. А лисичка наварила кашки з молоком, розмазала по тарілці та й припрошує: 
— Пригощайся, журавлику, пригощайся, лебедику! 
Журавель до кашки — стукав, стукав дзьобом по тарілці — нічого не вихопить.
А лисичка як почала їсти — лизь та лизь гарненько язиком — то сама всю кашу чисто й вилизала. А тоді до журавля:
— Вибачай, журавлику,— що мала, тим тебе й приймала, а більше нема нічого. ✓
— То спасибі ж,— мовить журавель.— Приходь же, лисичко, тепер ти до мене" в гості.
— Прийду, лебедику! На тому й розійшлися. От лисичка йде до журавля на гостину. 
А журавель наварив такої смачної страви: узяв і м'яса, й картопель¬ки, й бурячків — усього-усього, покришив дрібненько, склав у глечичок з вузькою шийкою та й каже: 
— Пригощайся, люба приятелько, не соромся! 
Лисичка до глечика — голова не влазить! Вона сюди, вона туди й боком, і лапкою, і навстоячки, і зазирати, й нюхати... Нічого не вдіє! 
А журавель не чекає: все дзьобом у глечик, усе в глечик. Помаленьку-помаленьку — та й поїв, що наварив. А тоді й каже:
— Оце ж вибачай, лисуню, що мав — тим і приймав. Та вже більше не маю, чим тебе пригостити.
Ох і розгнівалася ж лисичка! Так розсердилася, що й подякувати забула, як годиться, чемною бувши.
Так-то їй журавлева гостина до смаку припала! Та від того часу й не приятелює з журавлями.
III. Вивчення нового матеріалу
Вихователь. Ось така сумна казка. Як ви гадаєте, що треба було зробити лисичці та журавлю, щоб таки пригостити одне одного? (Наси¬пати їжу у посуд, що зручний для гостя) 
Мабуть, у лисички не було глечика, щоб почастувати журавля, а в журавля не було тарілки. Давайте зробимо для них гарний посуд. (Вихователь показує силуети з кольорового картону.)
Подивіться, у нас є заготовки: тарілка та глечик з кольорового цупкого картону. Тільки вони зовсім негарні. Що ж нам робити? (Прикрасити їх малюнками)
Так, треба прикрасити їх візерунками. (Вихователь показує керамічний посуд, прикрашений візерунками.)
Давайте допоможемо лисичці та журавлю. Прикрасимо їхній посуд кульками та смужечками-бігунцями. (Вихователь роздає шматочки пластиліну червоного, жовтого та зеленого кольору, силуети з картону. Показує готову роботу-зразок.)
Яких кольорів кульки? Як нам зробити цю форму з пластиліну? А якого кольору смужечки? Як нам їх зробити?
Діти відповідають на запитання. 
Потім вихователь показує дітям порядок виконання роботи, нагадуючи прийоми скочування та розкачування. 
Діти формують кульки із червоного та жовтого пластиліну. Потім зі шматочків зеленого пластиліну діти разом з вихователем роблять смужечки-бігунці, використовуючи прийом розкачування.
Готові елементи кріпляться до силуетів посуду. 
Зображувальна діяльність у дошкільному навчальному закладі
IV. Закріплення вивченого матеріалу 
Гра «Збираємо ягоди» 
По підлозі розсипані кульки та м'ячики вже знайомих дітям кольорів. У різних кутках ігрової кімнати розставлені кошики. До кошиків прив'язані стрічки відповідного кольору.
Діти діляться на групи за кількістю кольорів. Вихователь пояснює, шо кожний колір — це певний вид ягід. Ягоди треба зібрати в різні кошики. За один раз 
можна принести до кошика тільки одну ягідку. Гра триває, поки звучить жвава, весела музики. Музика сумна — пішов дощик. 
Діти ховаються від дощу. Вийшло сонечко — діти знову збирають ягоди. Гра розвиває навички руху в просторі, сприяє закріпленню навичок розрізняти кольори.
V. Підсумок заняття
Після закінчення роботи вихователь і діти разом розглядають роботи. Вихователь. Який гарний посуд! Яий він чудовий та красивий — з візерунками! Напевно, дуже смачно буде їсти з такого посуду. 
Ляльки дякують дітям 'за допомогу та обіцяють більше не сваритися. Кожну дитину вони називають на ім'я. 
Наприкінці роботи можна поговорити з дітьми про те, як треба доглядати посуд. 
ВЕСЕЛИЙ ДУШ 
Під гарячий буйний душ  
Тарілки спішать чимдуж.  
Розмальовані миски  
Виставляють.враз боки. 
А чашки глибокі  
Кинулись у скоки:  
Стриб-скік, стриб-скік! —  
Це щоб душ не обпік. 
А ложки сміються 
І трішки задаються. 
На воду кожна скоса блись: 
— Ану спинись, не гарячись!.. 
Т. Коломієць 
За результатом заняття заповнюється діагностична карга зображувальної діяльності.

Заняття 6. ПІВНИК
ЗНАЙОМСТВО З МАТЕРІАЛАМИ ТА ІНСТРУМЕНТАМИ
Тема 4. ЛІПЛЕННЯ: ВДАВЛЮВАННЯ
Мета: закріплювати вміння вдавлювати пластичні матеріали й розрізняти кольори; закріплювати поняття «один», «багато»; закріплювати вміння слухати пояснення вихователя, розуміти й виконувати усні прохання. 
Обладнання й матеріали: робочий зошит, демонстраційні таблиці, дошка для ліплення, пластилін (тісто), стеки, цупкий картон зеленою кольору, квасоля, горох, насіння соняшника. 
Тип заняття: ігрове. 
Методи й прийоми роботи: прийом роботи із пластичними матеріалами «вдавлювання», художнє слово, гра, обігравання виконаних робіт. 
Підготовка до заняття: з розділу «Роздавальний матеріал» копіюються трафарети, за трафаретами виліплюються основи півників з тіста, закріплюються на аркуші зеленого картону для кожної дитини. 
ХІД ЗАНЯТТЯ 
I. Організаційний момент 
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності
Вихователь показує дітям зображення півника й розповідає про нього. Вихователь:
Дзьобан-дзьобанець,
Червоний гребінець,
Червона борода,
Поважна хода.
Йде до своїх царівен,  
Хвіст розпустивши... (Півень)
Коломієць
III. Вивчення нового матеріалу 
Вихователь роздає дітям картонки із заготовками й пропонує прикрасити півника на свій смак. Для цього на картонну основу, вкриту шаром пластичного матеріалу (пластиліном або тістом), вдавлюються різноманітні невеличкі предмети природного та штучного походження. Можна використовувати будь-яке насіння (квасолю, горох," перець кружечками), ґудзики, блискітки, намистинки, локшинки цікавої форми.,Спочатку можна дати дітям можливість погратися із запропонованими матеріалами.
Треба уважно стежити, щоб діти не брали запропоновані матеріали до рота.
Вихователь пояснює дітям, що голову півника прикрашати не треба, бо в справжнього півника пір'ячко на голові маленьке, майже непомітне. На голові треба знайти місце, де буде розташоване око, та визначити його форму. 
Діти прикрашають півника. 
IV. Закріплення вивченого матеріалу
Гра «Півник» 
Діти повторюють за вихователем рухи півня: махають крильцями, стукають об стіл пальчиками, зібравши їх разом, як дзьобик. Вправа виконується спочатку кожною ручкою окремо, а потім—двома ручками, спочатку по черзі, а потім одночасно. 
Вихователь: 
Півник півнику сказав: —
Я сьогодні не проспав!  
Я і завтра не просплю,  
Бо будити всіх люблю! 
Г. Чубач
Гра «Півники на галявині» 
Килим ігрової кімнати — це галявина, діти — півники. Одна дитина виконує роль хижого птаха. Під веселу музику півники бігають по галявині, бавляться, шукають насіннячко. Характер музики змінюється, з'являється хижий птах. Він намагається спіймати півника. Той, кого спіймали, стає хижим птахом та ховається. Півники знову весело грають на галявині. Гра повторюється.
Гра розвиває навички руху в просторі. 
V. Підсумок заняття
Завершені роботи наклеюються на один аркуш — це велика галявина, де будуть жити всі півники. 
Вихователь (примовляє, приклеюючи картинки). Випускаємо півника шка (Марійки, Катрусі). Який гарний півник! 
За підсумками заняття заповнюється діагностична карта зображувальної діяльності.

Заняття 7. СОЛОМ'ЯНИЙ БИЧОК
РОЗВИТОК СПІВПЕРЕЖИВАННЯ 
Тема 2. ЗАВЕРШЕННЯ КОМПОЗИЦІЙНОГО ЗАДУМУ 
Мета: закріплювати вміння розмазувати пластичні матеріали; закріп-вати вміння розрізняти кольори; спонукати дітей до самостійного бору кольорів пластиліну відповідно до власного задуму; формувати іння включатися в гру. 
Обладнання й матеріали: робочий зошит, демонстраційні таблиці, шка для ліплення, пластилін жовтого кольору (тісто), стеки, цупкий ртон блакитного або зеленого кольору. 
Тип заняття: результативне. 
Методи й прийоми роботи: прийоми ліплення, художнє слово, гра, ігравання виконаних робіт. Підготовка до заняття: з розділу «Роздавальний матеріал» копіюються юнки. 
ХІД ЗАНЯТТЯ 
I. Організаційний момент 
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності 
Вихователь. Послухайте казку. 
Солом'яний бичок 
Жили собі дід та баба. І такі вони бідні — нічого не мають; що зароблять, то проїдять, та й нема. От баба й напалась на діда: 
— Зроби та й зроби мені, діду, солом'яного бичка й осмоли його смолою. 
— Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок здався? 
— Зроби, я вже знаю навіщо. 
Дід — нічого робити — взяв, зробив солом'яного бичка й осмолив його смолою. 
Переночували. От на ранок баба набрала мичок і погнала солом'яного бичка пасти; сама сіла під кущем, пряде кужіль і приказує: 
— Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! 
Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого у біжить ведмідь з обдертим боком. Наскочив на бичка: 
— Хто ти такий? — спитав.— Скажи мені! 
А бичок йому: 
— Я бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений. Ведмідь каже: 
— Коли ти солом'яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати! 
Бичок нічого — мовчить. Ведмідь тоді його хап за бік і давай смолу віддирати. Віддирав, віддирав та й зав'яз зубами, ніяк і не вирве. Сіпав, сіпав — затяг того бичка хтозна-куди! 
От баба прокидається — аж бичка нема. «Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся? Мабуть, він уже додому пішов». Та мерщій днище . та гребінь на плечі та додому. Коли дивиться — ведмідь у бору бичка тягає. 
— Діду, діду! Бичок наш ведмедя привів — іди його вбий! Дід вискочив, віддер ведмедя, взяв і кинув його в погріб. 
От на другий день, ще ні світ ні зоря, баба вже набрала кужелю і погнала на толоку бичка пасти. Сама сіла під деревом, пряде кужіль і приказує: 
— Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! 
Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору вибігає сірий вовк та до бичка: 
— Хто ти такий? Скажи мені! 
— Я бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений! 
— Коли ти смолою засмолений,— каже вовк,— то дай і мені смоли засмолити бік, а то капосні собаки обідрали! 
— Бери! 
Вовк зразу до боку, хотів смоли віддерти. Драв-драв та зубами й зав'яз, що ніяк уже й не віддере: що хоче назад, то ніяк.Вовтузиться з тим бичком! 
Прокидається баба — аж бичка уже й не видко. Вона й подумала: «Мабуть, мій бичок додому побрів». 
Та й пішла. Коли дивиться — вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб укинув. 
Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла на траві та й заснула. Аж біжить лисичка:  
— Хто ти такий? — питає бичка. 
— Я бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений. 
— Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку: капосні хорти трохи шкури не зняли! 
— Бери! 
Зав'язла й лисиця зубами в смолі, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала —дід укинув у погріб і лисичку. А далі й зайчика-побігайчика отак упіймали. 
От як назбиралось їх, дід сів над лядою та й давай гострити ножа, ведмідь його й питає: 
— Діду, навіщо ти ножа гостриш? 
— Щоб з тебе шкуру зняти та пошити з тієї шкури і собі й бабі кожухи. 
— Ой, не ріж мене, дідусю, пусти краще на волю! Я тобі багато меду ринесу. 
— Ну, гляди! 
Взяв і випустив ведмедика. Сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає: 
— Діду! Навіщо ти ножа гостриш? 
— Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити. 
— Ой, не ріж мене, дідусю, я тобі за те цілу отару овечок прижену. 
— Гляди! 
І вовка випустив. Сидить та ще ножа гострить. Лисичка виткнула ордочку, питає: 
— Скажи мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти ножа гостриш? 
— У лисички,— каже дід,— гарна шкурка на опушку й на комірець, хочу зняти. 
— Ой, не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі й гусей, і курей принесу! 
— Ну, гляди! 
І лисичку відпустив. Зостався один зайчик; дід і на того ножа гострить, зайчик його Питає: «Нащо?» А він і каже:
— У зайчика шкурка м'якенька, тепленька — будуть мені на зиму рукавички й шапка.
— Ой, не ріж мене, дідусю,— я тобі стьожок, сережок, намиста доброго нанесу, тільки пусти на волю!
Пустив і його.
От переночували ту ніч, коли на ранок, ще ні світ ні зоря, аж — стук-тук! — щось до діда в двері. Баба прокинулась:
— Діду, діду! Хтось до нас у двері стукає — піди подивись!
Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду приніс. Дід узяв мед, а тільки ліг, аж у двері знов — стук-стук! — повен двір овець вовк пригнав. А незабаром лисичка принесла курей, гусей — усякої птиці; зайчик наносив стьожок, сережок, намиста доброго... 
І дід радий, і баба рада. Попродали овець та накупили волів, а як почав дід тими волами ходити чумакувати, то так забагатіли!
III. Вивчення нового матеріалу 
Діти під керівництвом вихователя освоюють прийом розкачування. Спочатку рухи виконуються без пластичного матеріалу. Потім прийом виконується з матеріалом. 
Ковбаски приліплюються на зображення солом'яного бичка. Напрямок розташу вання ковбасок повинен відповідати напрямку рисочок на малюнку. Треба звернути увагу дітей на те, що на малюнку солома перев'язана мотузками.

IV. Закріплення вивченого матеріалу 
V. Підсумок заняття 
Після закінчення роботи діти разом з вихователем розглядають ілюстрації й визначають, які з них більше відповідають завданню. 
Вихователь (допомагає проаналізувати помилки). Марійка не перев'язала соломинки мотузкою, її бичок може розсипатися. Давайте допоможемо Марійці завершити малюнок її бичка. 
Діти разом розкачують декілька ковбасок, щоб перев'язати бичка

Заняття 7. СОЛОМ'ЯНИЙ БИЧОК 
РОЗВИТОК СПІВПЕРЕЖИВАННЯ 
Тема 2. ЗАВЕРШЕННЯ КОМПОЗИЦІЙНОГО ЗАДУМУ 
Мета: закріплювати вміння розмазувати пластичні матеріали; закріп-вати вміння розрізняти кольори; спонукати дітей до самостійного бору кольорів пластиліну відповідно до власного задуму; формувати іння включатися в гру. 
Обладнання й матеріали: робочий зошит, демонстраційні таблиці, шка для ліплення, пластилін жовтого кольору (тісто), стеки, цупкий ртон блакитного або зеленого кольору. 
Тип заняття: результативне. 
Методи й прийоми роботи: прийоми ліплення, художнє слово, гра, ігравання виконаних робіт. Підготовка до заняття: з розділу «Роздавальний матеріал» копіюються юнки. 
ХІД ЗАНЯТТЯ 
I. Організаційний момент 
II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності 
Вихователь. Послухайте казку. 
Солом'яний бичок 
Жили собі дід та баба. І такі вони бідні — нічого не мають; що зароблять, то проїдять, та й нема. От баба й напалась на діда: 
— Зроби та й зроби мені, діду, солом'яного бичка й осмоли його смолою. 
— Що ти говориш? Навіщо тобі той бичок здався?
— Зроби, я вже знаю навіщо. 
Дід — нічого робити — взяв, зробив солом'яного бичка й осмолив його смолою.
Переночували. От на ранок баба набрала мичок і погнала солом'яного бичка пасти; сама сіла під кущем, пряде кужіль і приказує: 
— Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду!
Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого у біжить ведмідь з обдертим боком. Наскочив на бичка: 
— Хто ти такий? — спитав.— Скажи мені! 
А бичок йому: 
— Я бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений. Ведмідь каже: 
— Коли ти солом'яний, смолою засмолений, то дай мені смоли обідраний бік залатати! 
Бичок нічого — мовчить. Ведмідь тоді його хап за бік і давай смолу віддирати. Віддирав, віддирав та й зав'яз зубами, ніяк і не вирве. Сіпав, сіпав — затяг того бичка хтозна-куди! 
От баба прокидається — аж бичка нема. «Ох, мені лихо велике! Де це мій бичок дівся? Мабуть, він уже додому пішов». Та мерщій днище . та гребінь на плечі та додому. Коли дивиться — ведмідь у бору бичка тягає. 
— Діду, діду! Бичок наш ведмедя привів — іди його вбий! Дід вискочив, віддер ведмедя, взяв і кинув його в погріб. 
От на другий день, ще ні світ ні зоря, баба вже набрала кужелю і погнала на толоку бичка пасти. Сама сіла під деревом, пряде кужіль і приказує: 
— Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! Пасись, пасись, бичку, на травиці, поки я мички попряду! 
Доти пряла, поки й задрімала. Коли це з темного лісу, з великого бору вибігає сірий вовк та до бичка: 
— Хто ти такий? Скажи мені! 
— Я бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений! 
— Коли ти смолою засмолений,— каже вовк,— то дай і мені смоли засмолити бік, а то капосні собаки обідрали! 
— Бери! 
Вовк зразу до боку, хотів смоли віддерти. Драв-драв та зубами й зав'яз, що ніяк уже й не віддере: що хоче назад, то ніяк.Вовтузиться з тим бичком! 
Прокидається баба — аж бичка уже й не видко. Вона й подумала: «Мабуть, мій бичок додому побрів». 
Та й пішла. Коли дивиться — вовк бичка тягає. Вона побігла, дідові сказала. Дід і вовчика у погріб укинув. 
Погнала баба і на третій день бичка пасти. Сіла на траві та й заснула. Аж біжить лисичка:  
— Хто ти такий? — питає бичка. 
— Я бичок-третячок, із соломи зроблений, смолою засмолений. 
— Дай мені смоли, голубчику, прикласти до боку: капосні хорти трохи шкури не зняли! 
— Бери! 
Зав'язла й лисиця зубами в смолі, ніяк не вирветься. Баба дідові сказала —дід укинув у погріб і лисичку. А далі й зайчика-побігайчика отак упіймали. 
От як назбиралось їх, дід сів над лядою та й давай гострити ножа, ведмідь його й питає: 
— Діду, навіщо ти ножа гостриш? 
— Щоб з тебе шкуру зняти та пошити з тієї шкури і собі й бабі кожухи.
— Ой, не ріж мене, дідусю, пусти краще на волю! Я тобі багато меду ринесу.
— Ну, гляди! 
Взяв і випустив ведмедика. Сів над лядою, знов ножа гострить. Вовк його й питає:
— Діду! Навіщо ти ножа гостриш? 
— Щоб з тебе шкуру зняти та на зиму теплу шапку пошити.
— Ой, не ріж мене, дідусю, я тобі за те цілу отару овечок прижену. 
— Гляди!
І вовка випустив. Сидить та ще ножа гострить. Лисичка виткнула ордочку, питає: 
— Скажи мені, будь ласка, дідусю, навіщо ти ножа гостриш?
— У лисички,— каже дід,— гарна шкурка на опушку й на комірець, хочу зняти. 
— Ой, не знімай з мене, дідусю, шкури, я тобі й гусей, і курей принесу!
— Ну, гляди! 
І лисичку відпустив. Зостався один зайчик; дід і на того ножа гострить, зайчик його Питає: «Нащо?» А він і каже: 
— У зайчика шкурка м'якенька, тепленька — будуть мені на зиму рукавички й шапка.
— Ой, не ріж мене, дідусю,— я тобі стьожок, сережок, намиста доброго нанесу, тільки пусти на волю!
Пустив і його.
От переночували ту ніч, коли на ранок, ще ні світ ні зоря, аж — стук-тук! — щось до діда в двері. Баба прокинулась:
— Діду, діду! Хтось до нас у двері стукає — піди подивись!
Дід вийшов, коли то ведмідь цілий вулик меду приніс. Дід узяв мед, а тільки ліг, аж у двері знов — стук-стук! — повен двір овець вовк пригнав. А незабаром лисичка принесла курей, гусей — усякої птиці; зайчик наносив стьожок, сережок, намиста доброго... 
І дід радий, і баба рада. Попродали овець та накупили волів, а як почав дід тими волами ходити чумакувати, то так забагатіли!
III. Вивчення нового матеріалу
Діти під керівництвом вихователя освоюють прийом розкачування. Спочатку рухи виконуються без пластичного матеріалу. Потім прийом виконується з матеріалом. 
Ковбаски приліплюються на зображення солом'яного бичка. Напрямок розташу вання ковбасок повинен відповідати напрямку рисочок на малюнку. Треба звернути увагу дітей на те, що на малюнку солома перев'язана мотузками.

IV. Закріплення вивченого матеріалу
V. Підсумок заняття
Після закінчення роботи діти разом з вихователем розглядають ілюстрації й визначають, які з них більше відповідають завданню.
Вихователь (допомагає проаналізувати помилки). Марійка не перев'язала соломинки мотузкою, її бичок може розсипатися. Давайте допоможемо Марійці завершити малюнок її бичка. 
Діти разом розкачують декілька ковбасок, щоб перев'язати бичка